Головна Образотворче мистецтво Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
joomla
АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Валентина Володимирівна Лучанська

Кандидат педагогічних наук,

Докторант Київського національного

Університету культури і мистецтв

У статті розкривається значення архетипів єдності людини і природи на основі аналізу можливих шляхів і підстав концептуалізації екології культури в інформацій­ному суспільстві.

Ключові слова: Культурологія, екологія, екологія культури, людина, природа, архетипи, інформаційне суспільство.

The purpose of this work is opening of archetypes of unity of man and nature on the basis of analysis of possible ways and grounds of conceptualization of ecology of culture in informative society.

Key words: Culture, ecology, ecology of culture, nature, archetypes, the information society.

Архетип (від Др.-грец. ἀρχή – АрхЕ, початок, принцип і τύπος – тип, фор­ма, зразок). Архетипи єдності людини і природи – базисні елементи культури, які формують константні моделі духовного життя, основа екології культури в інформаційному суспільстві. Прийдешнє століття – століття людини інформа­ційного суспільства – повинно стати ерою справжньої гуманізації культури, до­сягнення якої неможливе без її екологізації.

Мета даної статті – розкрити значення архетипів єдності людини і приро­ди для становлення екологічної свідомості сучасної людини і формування еко­логії культури в інформаційному суспільстві. Поняття “архетип”, яке увійшло до науки про культуру завдяки аналітичній психології Юнга, активно використовується сьогодні рядом дослідників вітчизняної культури. Поняття “архетип” було введене Юнгом у 1919 році у статті “Інстинкт і несвідоме” (“Instinkt und Unbewutes”). Юнг використовує теорію архетипів для пояснення суті міфології, релігії, мистецтва і інших феноменів культури. У світовій науці поняття “архетип” вперше зафіксоване в текстах античних мислителів, також знайшло вживання в працях середньовічних богословів, класичної, некласичної і постнекласичної філософії, Перші спроби категоризації лексеми “архетип” були зроблені в античній філософії (Платон, Філон Александрійський, Гребель), середньовічній патристиці (Св. Павло, Іріней Ліонський, Діонісій Ареопагит), схоластиці (Еріугена, Хома Аквінський), в класичній і некласичній філософії (І. Кант, А. Шопенгауер, П. Дойсен, Г. Г. Шпет). Широко використовується це поняття в соціальній і культурній антропології, лінгвістиці, культурології, етнографії. Були виділені окремі структурні утворення екологічної свідомості, висхідні до колективних архетипів свідомості, досліджених Юнгом. Архетіпи в


Роботах швейцарського вченого інтерпретуються як “первинні образи”, “моделі досвіду”, які повторюються, зберігаються в колективному несвідомому людства і знайшли вираження в міфах, релігії, снах, фантазіях, а також літературних творах. Архетипічні основи екологічної свідомості – це архетип матері-землі, архетип загрози і архетип гармонії, які символізують плодючість землі, мирне життя з природою, навколишнім середовищем. Аналіз стану масової екологічної свідомості і аналіз повідомлень засобів масової комунікації, зокрема телебачен­ня, радіо, преси, екологічного вмісту може виявити весь соціально-культурний кон­текст, яким породжуються масові екологічні вистави, норми, цінності і традиції. В кожній національній культурі домінують свої етнокультурні архетипи, які істо­тним чином визначають особливості світогляду, характеру, художньої творчості і історичної долі народу. У цьому плані найбільший інтерес для нас представляє спадщина двох оригінальних мислителів – К. Юнга і М. Еліаде, які у свої пра­цях аналізують глибинні підстави культури, виявляють архетипи людської по­ведінки, свідомості, мислення [17, 19–21]. К. Юнг і М. Еліаде багато в чому сприяли глибокому розумінню розвитку і функціонування людської культури, допомогли зрозуміти і передбачити культурні переломи і кризи, симптоми хво­роби європейської цивілізації і способи її лікування. Сьогодні в екології, в еко­логічній свідомості бачать альтернативу аморальності, бездуховності, заміну втрачених ідеалів і інтегруючий початок. Для розуміння людини необхідно ви­йти за межі історичної інтерпретації, за межі формул природознавства. Зрозу­міти людину можна, лише звернувшись до всієї духовної історії людства, особливо до її глибинних архетипичних витоків, які завжди супроводжували люди­ну, були і є головною причиною появи мифологий, релігій, мистецтва. Гармоні­зацію взаємин суспільства і природи необхідно починати з екологізації морального обличчя самої людини. Саме етично-екологічна подоба виступає як інтеграційне вираження світоглядної культури і зрілості людини як громадяни­на, творця суспільства, культури. До цих пір основні зусилля людей були на­правлені на пізнання навколишнього світу з метою його перевлаштування і адаптації до себе. Розв’язання екологічних проблем неможливе без зміни тра­диційних норм і етичних принципів по відношенню до природи, зростання со­ціальної відповідальності кожної людини за наслідки своєї дії на природу. Дана обставина перетворює проблему екології на проблему людини, її духовного вмісту, яка становитиме основний вміст XXI століття. А. Печчєї, засновник Римського клубу, висунув завдання щодо зміни людських якостей, створення нового гуманізму, найважливішою частиною якого є добровільне прийняття всіма людьми нової, вищої етики, яка б забезпечувала умови для виживання. Він стверджував, що головне – це людська особа, яка важливіша за будь-які справи і будь-які цілі. Людина стає основною міркою екологічних проблем, вищою метою екологічної політики. Теоретичний аналіз стану екологічної сві­домості показав, що екологічна криза є наслідком зростання агресивних, де­структивних тенденцій в екологічній сфері. Складну структуру екологічної свідомості обумовлює багатошаровість стосунків і зв’язків людини і природи. На початковому етапі соціогенезу люди ще не відділяли себе від природи, мис­лили себе частиною єдиної природи. Це було обумовлено тим, що первісна лю-


Дина максимально залежала від неї: вона постійно була “присутня” в кожній її думці, в кожній її дії. Питання взаємин з довколишньою природою було питан­ням фізичного виживання людського роду. Спосіб життя не дозволяв ні встати над нею, ні ігнорувати її. Згідно з Юнгом, актуалізація архетипа є “крок в ми­нуле”, повернення до архаїчних якостей духовності, проте посилення архетипі-чного може бути і проекцією в майбутнє; етнокультурні архетипи виражають не лише досвід минулого, але і сподівання майбутнього, мрію народу. Форму­вання архетипів єдності людини і природи відбувається на рівні культури всьо­го людства і культури великих історичних спільностей в процесі систематизації і схематизації культурного досвіду (рис.1 А, б).


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІПервинні стосун­ки людини і природи: тотемізм, анімізм, магія

Одухотворення природи,

Світ як цілісний живий

Організм, єдність людини

І природи

Регулювання взаємин людини і

Природи за допомогою табу і

Ритуалів



АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ



Переконання на природу в східній культурній традиції


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІПринцип у-вэй – па­сивне відношення людини до світу

Споглядання,

Благоговіння,

Нірвана

Даосизм: дот­римання дороги, вказа­ної природою

Древні вчення

Індії: ідея

Єдності

Всесвіту



АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІМоральні принципи: відмова від вбивства

Будь-якої живої істоти;

Усвідомлення єдності з всім сущим

Шанування природи як втілення, бо­жества

Виключення ідеї панування над природою на Сході


Подвійність відношення до природи в античній культурі


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІІдея гармонії

Людини з

Природою і

Утилітарне

Відношення до

Неї

Природа як ета­лон гармонії

Принцип граничної

Активності

І перетворюючого

Діяння

Зародження антро­поцентризму” і

“традиція управління” при­родою


А Рис. 1 (початок)


Еволюція стосунків Людини і природи

Відношення людини до природи в іудейсько-християнській культурі


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Роль церкви

В житті

Середньовічної

Людини

Бог як творець приро­ди і людини. Цінність природи як божественного

Творіння

Ідея про людину як про госпо­даря світу. “Традиція

Управління” у формі “панування”

І “деспотизму” в середні віки


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІПрирода як майстерня і лабораторія Відродження і Нового часу


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ



АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІПрирода і людина у філософії космістів (Н. Ф. Федоров, К. Е. Ціолковський, В. І. Вернадський, А. Л. Чижевський). Становлення екологічної етики


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


АРХЕТИПИ ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


Витоки екоетики: “етика благоговіння перед життям” А. Швейцера як підстава універсальної ети­ки служіння Живому

Земля (природа) як об’єкт моралі


Б Рис.1 (продовження)


У самій структурі екологічної свідомості виділені два полюси: негатив­ний і позитивний. Негативний полюс – це уявлення про різні екологічні погрози і пов’язані з ними екологічні страхи. Позитивний полюс складається з екологі­чних уявлень про бажаний стан світу, екологічний ідеал. Екологічна агресія – перетворена форма агресивності сучасного суспільства. Масовою свідомістю більшою мірою усвідомлюється катастрофічна деградація природного середо­вища, яка все більше впливає на саму людину. З підвищенням екологічної за­грози зростає відчуження і виникає відчуття втрати контролю над своїм життям. Активна присутність етнокультурних архетипів є важливою умовою збереження самобутності і цілісності національної культури. Справжнє мистец­тво завжди звертається до глибин людської душі. Чим менше ми розуміємо, чим жили наші батьки і прадіди, тим менше ми розуміємо самих себе. Окрема людина втрачає останнє родове коріння і інстинкти, стає лише часткою в зага­льній масі і слідує лише тому, що Ніцше називав “Geist der Schwere”, духом тя­жіння. Таким чином, архетипи, зберігаючись у формі колективного несвідомого, властивого кожному індивідові, є результатом багатовікового досвіду наших предків.

Поштовхом будь-якої творчості, за Еліаде, є потрясіння від зіткнення з сакральним, маніфестація сакрального (ієрофанія), яка утворює прихований нерв людської культури. Людині завжди був потрібний живий контакт зі сві­том, відчуття сенсу і значущості власного існування. Людині завжди потрібний міф, за допомогою якого вона розуміла би свій зв'язок з минулим, сміливо ди­вилась в майбутнє, розуміла би свою власну значущість. Не можна зрозуміти сенс життя людини і особливе її положення у Всесвіті, якщо не звернутися до архаїчних фаз релігійного досвіду – говорив Еліаде. Ми ще належним чином не засвоїли досвід середньовіччя, античності і первісної старовини, писав Юнг, проте нас вабить невблаганний потік прогресу, який з дикою силою рветься вперед, в майбутнє. Ми услід за ним все більше і більше відриваємося від свого коріння.

Таким чином, категорія “архетип” в сучасній науці про культуру, про вза­ємини людини і природи набуває статусу категорії, яка задає підставу межпара-дігмального діалогу, джерела нових знань про культуру. Поняття “архетип” відображає історію розвитку культурфілософської думки від культурного монізму до культурного плюралізму і культурного діалогизму. Динаміка часу визначається і виражається пануючими в суспільстві архетипами; зміна часів означає зміну архетипів або способів їх прояву. Культура – складний, багатовимірний феномен, який можна розглядати з різних позицій, задаючи нові різні системи опису і кожного разу отримуючи характеристики. Автор ус­відомлює всю складність завдання і розуміє, що вміст позначених проблем, їх вибір, структура вимагають подальшого вивчення.


Література

1. Бичатін С. Символи та міфи. Культурологічна концепція К. Юнга / С. Бичатін // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 60-65.

2. Кримський С. Архетипи української культури // Вісник НАН України. – № 7-8. – С. 74-87.

3. Лучанська В. В. Концепція А. Швейцера “Етика благоговіння перед життям” і фо­рмування екології культури в інформаційному суспільстві /Валентина Володимирівна Лу-чанська //Культура народов Причерноморья. – 2010. – № 183. – С. 116–119.

4. Лучанська В. В. Методологічні підстави теоретичного аналізу екології культури в інформаційному суспільстві /Валентина Володимирівна Лучанська // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: зб. наук. праць: наук. зап. Рівненського державного гума­нітарного університету: [у 2-х т.]. – Вип. 15. – Рівне: РДГУ, 2009. – Т.2. – С. 96-101.

5. Лучанська В. В. Методологічні проблеми дослідження екології культури / Вален­тина Володимирівна Лучанська // МІСТ: мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. праць з мистецтвознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва Акад. мист-в Укра­їни; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), О. О. Роготченко (гол. ред.), А. О. Пучков (заст. голо­ви) та ін. - К.: ІПСМ АМУ; КЖД “Софія”, 2009. – Вип. 6. – С. 208–216.

6. Лучанська В. В. Основні виміри екології культури в релігії і народних традиціях українського суспільства /Валентина Володимирівна Лучанська // VII Культурологічні чи­тання пам’яті Володимира Подкопаєва “Культурна трансформація сучасного українського суспільства”: зб. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конф., Київ, 4-5 червня 2009 р. – К.: ДАККіМ, 2009. – Ч. 1. – С. 218–220.

7. Лучанська В. В. Релігійно-культурологічний аспект екології культури в інформа­ційному суспільстві /Валентина Володимирівна Лучанська //“Іван Огієнко у діалозі культур і духовності” (Огієнківські читання у Чудодієвому): зб. наук. праць / За ред. проф. П. Ю. Сауха. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. – С. 241–245.

8. Лучанська В. В. Структурно-функціональна теорія Т. Парсонса і екологічна культу­ра особистості /Валентина Володимирівна Лучанська // Культура народов Причерноморья. – 2009. – № 176. – С. 212–215.

9. Лучанська В. В. Теоретико-методологічні засади взаємозв’язку екології культури з інформаційним суспільством в процесі еволюції культурологічного знання /Валентина Воло­димирівна Лучанська // Культура і сучасність: альманах. – 2010. – № 1. – С. 102 – 106.

10. Лучанська В. В. Екологічна культура в релігії і народних традиціях слов’ян /Валентина Володимирівна Лучанська // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 1. – С. 45–46.

11. Лучанська В. В. Екологічне поняття “толерантність” у контексті розвитку екології культури в інформаційному суспільстві / Валентина Володимирівна Лучанська // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. XXIV. – К.: Міленіум, 2010. – С. 89–95.

12. Лучанська В. В. Екологія культури в сучасному інформаційному суспільстві /Валентина Володимирівна Лучанська //Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць; вип. 80. Частина I (у двох частинах). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 102-103.

13. Лучанская В. В. Экологическая культура в контексте социокультурной динамики современной библиотеки /Валентина Владимировна Лучанская // Наука о книге. Традиции и инновации: К 50-летию сборника "Книга. Исследования и материалы": Материалы XII межд. науч. конф. по проблемам книговедения (Москва, 28-30 апреля 2009 г.): [в 4 ч.]. /Российская академия наук и [др.] – М.: Наука, 2009. – Ч.2. – 2009. – С. 45–47.

14. Лучанська В. В. Екологічна культура в контексті стратегії сталого розвитку соціуму / В. В. Лучанська // Вопросы физической и духовной культуры, спорта и рекреации: сб. науч. трудов. – Т. VI: Материалы VII Всеукраинской науч.-практ. конф. научных, научно-педагогических работников, студентов, аспирантов и специалистов “Перспективы развития


Физической культуры, спорта и рекреации” (г. Симферополь, 20–21 мая 2010 года). – Симфе­рополь, 2010. – С. 113–117.

15. Лучанская В. В. Экологическая культура и природа / В. В. Лучанская //“Разнообразие и идентичность: гуманистические основания всемирного наследия и мультикультурного раз­вития”, Междунар. науч. конф. (2009; Самара) = Diversity and Identity: Humanistic Foundations of World Heritage and Multicultural Development. Материалы межд. науч. конф. “Разнообразие и идентичность: гуманистические основания всемирного наследия и мультикультурного раз­вития”, 26–27 нояб. 2009 г. [Текст] / ФГОУ ВПО “СГАКИ”; Межд. комиссия по срочным ан-тропологич. исслед.; Самарское культурологическое о-во “Артефакт – культурное разнообразие”; отв. ред.: В. И. Ионесов, Г. Тромпф. – Самара: ООО “Изд-во ВЕК#21”, 2010. – С. 265–269.

16. Флоренский П. Воплощение формы. (Действие и орудие) / П. Флоренский // Фло­ренский П. Сочинения: [в 4 т.]. – М.: Мысль, 1999. – Т. 3(1). – С. 373-449.

17. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. Архетипы и повторяемость/ М. Элиаде // Пер. с франц. Е. Морозовой и Е. Мурашкинцевой. – СПб.: Алетейя, 1998. – 250 с.

18. Эдингер Э. Эго и архетип / Э. Эдингер // Пер. с англ. – М.: ООО "Пента График", 2000. – 264 с.

19. Юнг К. Архетипи колективного несвідомого. Психологічні типи. Вибрані праці з аналітичної психології / К. Юнг // Зарубіжна філософія ХХ століття. – К.: Довіра, 1993. – С. 167–179.

20. Jung C. G. Von den Wurzeln des Bewusstseins. – Zurich: Rascher, 1954.

21. Jung C. G. Die Dynamik des Unbewussten. Ges. Werke. Bd. 8. – Zurich: Rascher, 1967.


УДК 930.85:130.2

Похожие статьи