joomla
ГЛАМУР: ЕТИМОЛОГІЯ ТЕРМІНА ТА СПЕЦИФІКА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Руслана Іванівна Безугла

Кандидат мистецтвознавства, доцент

Докторант Київського національного

Університету культури і мистецтв

У статті розглядаються основні тлумачення поняття «гламур», які існують в межах різноманітних наук про культуру – культурології, соціології, філософії, лінгві­стиці. Приділено увагу різним підходам до визначення даного терміна у працях зако­рдонних та вітчизняних вчених.

Ключові слова: Гламур, культура, масова культура, дискурсивні практики.

This article discusses the basic interpretation of the term «Glamour» that exist within the various sciences of culture – cultural studies, sociology, philosophy, linguistics. Atten­tion is paid to different approaches to defining this term in the works of foreign and domes­tic scholars.

Key words: Glamour, culture, mass culture, discursive practices.

За останні десятиріччя словниковий запас української мови значно по­повнився лексикою англійського походження. Науковці відмічають, що найбі­льший відсоток англіцизмів доводиться на запозичення з економічної, фінансової, суспільно-політичної сфери та зі сфери інформаційних технологій [1; 6; 7]. Та­кож запозичуються слова, які означають та відображають культурні і соціальні зміни та тенденції в моді. Одним із таких популярних слів-запозичень є слово «гламур».

Етимологія терміна «гламур» допоможе прояснити смислові конотації та галузь застосування його в сучасній культурі, відповісти на питання про похо­дження та умови використання даного терміна в європейських мовах.

Історія слова «гламур» починається в західноєвропейському Середньо­віччі. В даний період латинська мова виступала першоосновою для більш мо­лодих національних мов. Сучасне англійське слово «glamour» походить від латинського grammatica (граматика, тобто навчання). Важливо відмітити, що термін grammatical означав не тільки правопис у власному значенні слова, але трактувався значно ширше – як синонім понять «навчання», «вивчення» тощо.

Вважається, що з латинської мови слово потрапило до французької, де воно розпалося на два самостійних поняття: grammaire, яке зберегло оригіналь­не учбово-філологічне значення (тобто «навчання/вивчення»), та grimoire – ча­клунська книга, збірка заклинань. Зокрема, цим самим терміном позначали вивчення магічних мистецтв, володіння алхімією, чаклунством, магією [3; 6]. Згодом у слова grimoire (в українській транскрипції грімуар) виникло декілька переносних значень: «нерозбірливий рукопис, нерозбірливий почерк» та «без-толковщина, тарабарщина».

У ХІІ ст. слово grammatical фіксується в англійській мові як таке, що за­позичене з французької. Тут grammaire перетворилося на англійське gramarye, а


Пізніше – в grammar, проте продовжувало зберігати свій оригінальний зміст – навчання, знання, вивчення. В цьому адаптованому варіанті термін не тільки означав граматику, але й зберігав більш загальне значення (навчання) та похідні від нього (вивчення чаклунства, окультних наук).

Нову форму слово «grammar» набуло в Шотландії, в мові якої слово під­далося дисиміляції та перетворилося в «glamour». В шотландській, як і у фран­цузькій мові, з одного слова утворилося два: слова grammar, яке зберегло англійську форму та означало граматику, та glamour, яке стало означати магію, чаклунство [5; 10].

Дослідження походження даного терміна дозволило вивести наступний словниковий ланцюжок: grammatica (латинь) – граматика, тобто навчання – grammaire (французька) – навчання і grimoire (французька) – чаклунство – gramarye (англійська), а потім grammar (англійська) – граматика; ХІІ ст. – grammar (шотландська) – граматика і glamour (шотландська) – чаклунство, ча­ри. Отже, glamour означає чаклунство, чари, зачаровувати.

Вважається, що роком першого письмового згадування слова «glamour» (зі значенням «чаклунство») є 1721 р. (шотландський поет Аллан Рамзай писав: «Коли дияволи, чаклуни та фокусники обманюють зір, вони, як говорять, наки­дають пелену на очі глядача (cast glamour o»er the eyes of the spectator)» [7]. Но­ве слово досить швидко стало популярним та з шотландської проникло в англійську літературну мову. В англійській мові слово glamour закріплюється тільки в ХІХ ст. – завдячуючи відомому письменнику Вальтеру Скотту (поема «Пісня останнього менестреля»). Важливо відмітити, що термін «гламур» в ан­глійській літературі ХІХ ст. використовується в двох значеннях: «магія, чак­лунство» і, одночасно, «чарівність, привабливість» [6].

Тлумачення поняття «гламур», як специфічної магічної практики, пов’язаної зі зміною зовнішніх характеристик, або створенням ілюзій, досить поширене в сучасній англомовній літературі (фентезі, комп’ютерні та рольові ігри тощо). Про магічне походження гламуру читаємо і у статті в Wikipedia, де також від­мічається, що glamour був специфічним видом чар, які примушували людей ба­чити речі не такими, якими вони є насправді.

Вважається, що дане значення слова є базовим, вихідним щодо усіх піз­ніших семантичних нашарувань, адже з часом значення поняття гламур значно розширюється. В 1930-х рр. в США поняття glamour конкретизується, набува­ючи значення «привабливість, що заснована на чарівності та красивій зовніш­ності» [14]. Науковці зазначають, що звідси ведуть своє походження й наступні вирази: glamour guy, glamour girl, glamour boy та прикметник glammy [14].

Електронна версія словника Collins пропонує три основних тлумачення поняття гламуру: 1) чари, чарівність, чарівливість, привабливість (charm and al­lure; fascination); 2) краса чарівна та зваблива, але часто облудна (fascinating or voluptuous beauty, often dependent on artifice); 3) архаїчне значення: магічне за­клинання або амулет (archaic: a magic spell; charm).

Словник Вебстера пропонує більш розгорнуту версію тлумачення дефіні­ції гламуру: 1) зникаюча, загадково-хвилююча, але часто ілюзорна привабли -


Вість, яка провокує уяву та розпалює смак до незвичайного, несподіваного, яск­равого чи екзотичного; 2) дивно-спокуслива атмосфера романтичного чаклунства, що зачаровує, є незбагненним, нездоланно-магнетичним; 3) особиста чарівливість, поєднана із надзвичайною фізичною та сексуальною привабливістю [2].

В сучасній англійській мові слово glamour набуває декілька значень: во­но, як і раніше, включає в себе початковий смисл – чаклунство, чари, чарівна сила (to cast a glamour over – зачаровувати); інші його значення – шарм, чарів­ність, привабливість. Важливо відмітити, що в сучасній англійській мові вико­ристовується і дієслово to glamour – «зачаровувати, полонити, підкорювати», а також (особливо у вигляді стійкого виразу glamour up) «прикрашати, розхвалю­вати». Однокореневе дієслово to glamorize має значення «вихваляти, рекламу­вати, давати високу оцінку, прикрашати, ідеалізувати» [7].

Існує й інший підхід. Наприклад, в книзі «The Fashion Business» Н. Уайта та Я. Гріфітса міститься глава «Мода і гламур», написана С. Гандлом, В. Рєка, С. Баклі, в якій наводиться зауваження лексикографа Е. Партріджа: він включив гламур в список понять моди, при цьому для нього слово «гламур» не мало вла­сного лексичного значення, а пов’язувалося із світом моди та використовувалось журналістами та авторами просто як конотація високого статусу [14]. Поняття гла-муру, таким чином, стає дещо розмитим.

Майже в цей самий період виходить фундаментальна монографія С. Гандла «Історія гламура», яка була опублікована 2008 р. Автор запропонував інший ва­ріант походження терміна glamour. Відповідно Гандлу, термін glamour виник від слова glimbr – пишність. Дійсно, пишність (в першу чергу, як зовнішній розпізнавальний знак стилю) являє собою невід’ємну характеристику даного феномена.

Таким чином, словом «гламур» в англійській мові можуть позначати і за­гальну атмосферу, і «блискучі» зовнішні відмінності та характеристики, і пара-консенсусну реальність, що має свою мету і завдання. Отже, можна стверджувати, що сучасна англійська мова змінила смисловий зміст терміна glamour, і в сві­домості сучасної людини гламур скоріше пов’язаний зі стилем життя або стан­дартом краси, ніж з магічними впливами.

В українській мові слово «гламур» з’явилося тільки на початку ХХІ ст. та поступово почало входити в мовну практику. З одного боку, слово «гламур/ гламур-ний» є досить новим не тільки для України, але й для інших країн пострадянсь­кого простору, в тому числі і для Росії. З іншого, незважаючи на його «новизну», воно стало досить популярним.

Потрібно зазначити, що випадки використання нового терміна реєстру­ються тільки з 1997 р., а приблизно з 2004 р. слово «гламур» стало популярним в повсякденній українській мові (це пов’язують з тим, що 2004 р. виходить пе­рший номер журналу «Glamour», який легітимізував використання даного нео­логізму в російській та українських мовах). Проте перша словарна фіксація даного запозиченого слова відбувається тільки 2005 р. (словарна стаття у «Тлу­мачному словнику іншомовних слів» Л. П. Крисіна) [5].


Можна констатувати, що роль ініціаторів та активних провідників запо­зичення, які сприяють розповсюдженню англіцизмів в українській та російській мовах, належить сучасним засобам масової інформації та комунікації, які є цін­ним джерелом для вивчення лексичної системи, оскільки вони оперативно та об’єктивно відображають реальний стан мови.

Як зазначає Л. Крисін, сучасні засоби масової інформації та комунікації рясніють словами англійського походження, використання яких репрезентують людину, яка говорить, як освічену, компетентну, «просунуту» та атестують її в соціальному плані більш високо [5, 151]. Аналіз матеріалу показав, що най­більш частотними є англіцизми, які набувають в українській та російській мо­вах експресивно-оціночний відтінок розмовності, а інколи й інше значення, ніж в мові-джерелі, наприклад гламур, драйв, креатив, піарщик, мажор тощо.

Експериментальні дослідження сучасних науковців свідчать, що на дано­му етапі значення слова «гламур/гламурний» в українській та російській мовах знаходиться тільки на стадії формування, про що свідчить велика кількість си­нонімів і, відповідно, високий індекс синонімічного різноманіття номінації. За­позичені слова (в контексті нашого дослідження слово «гламур») активно утворюють похідні на українському ґрунті, які широко використовуються та стають об’єктом свідомої словотворчості.

Популярність даного слова призвела до величезної кількості утворень від нього (гламуризація, гламуроманія, гламурщик, гламурно, гламурний, огламу-рити, гламурити, гламурненько, погламурнити та інше). Як зазначає О. Прокутіна, використання «знижених» мовних одиниць в ЗМІ прагматично обумовлено, оскільки є одним з найефективніших засобів виразності. Саме експресивність новизни – одна із стійких причин запозичення англіцизмів як більш престиж­них, інформативних, значних [9].

Потрібно зазначити, що слово «гламур» не набуло чіткої лексикографіч­ної фіксації в сучасних українських та російських словниках. Наприклад О. Атланова, експериментальним шляхом досліджуючи значення нового слова в російській мові, стверджує, що за результатами експерименту гламурний – це насамперед модний, красивий, шикарний, блискучий, глянцевий, стильний [бу­ло опитано 100 людей (46 чоловіків та 54 жінки) у віці від 17 до 63 років]. Уза­гальнюючи отримані результати, вона охарактеризувала значення слова гламурний на сучасному етапі: гламурний – модний, красивий (ядро значення), вишука­ний, сучасний, шикарний, яскравий, престижний, елітний (ближня периферія). Одночасно поряд з позитивними були виявлені і негативні семантичні ознаки: «вичурний», неприродний, пафосний, пещений, лощений, епатажний тощо [1].

Російська дослідниця О. Прокрутіна відмічає, що лексема «гламур» де­монструє високу словотворчу активність в українській мові, що є наслідком її комунікативної актуальності. В той же час похідні від лексеми «гламур» (з по­чатковою позитивною конотацією) передають негативний, пейоративний відті­нок та означають «будь-що штучне, неприродне, несправжнє». Тобто гламурний – значить, направлений на зовнішній блиск, показний, вітринний, вільний від змісту та функціональності. Дослідниця наголошує на тому, що досить часто дана лек-


Сема має явно виражений негативний відтінок, інколи з презирливим іронічним забарвленням [9].

Можна стверджувати, що в сучасній українській мові використання тер­міна «гламур» нерозривно пов’язане з кліповим мисленням, нерозчленованістю на візуальний та вербальний ряди. Показово, що значення слова «гламур» в українській мові набуває оціночної ролі, і на перший план в тлумаченні вихо­дять не «чарівність» і «шарм», а «підробленість», «штучність», підкреслюється симулятивна природа гламуру.

Як зазначає О. Михайлова, в еволюції значення кореня гламур в якійсь мірі проявляється наша ментальність: гламур, який повинен тлумачитися як розкіш, блиск, чарівність та елегантність, асоціюватися з багатством та успіхом, набув в мові негативного забарвлення та став означати зайву красивість, фальш та кон’юнктурність [1].

Отже, наявність протилежних оцінок в змісті слова свідчить про те, що значення слова, яке досліджується, знаходиться на стадії формування.

В даному контексті важливо відмітити, що досить часто слово «гламур» трактується і як узагальнююче визначення розкішного стилю життя, всього, що зображується на обкладинках коштовних модних журналів та відноситься до загальноприйнятих стандартів розкоші, шику, зовнішнього блиску. Наприклад В. Пелевін зазначає, що гламур – це маскування, яке потрібне людині для того, щоб підвищити свій соціальний статус в очах тих, хто її оточує. Гламур потріб­ний для того, щоб ті, які оточують, думали, що людина має доступ до нескін­ченного джерела престижних соціальних благ і, перш за все, грошей [8]. В. Пострел, американська дослідниця, також зауважує, що для досягнення справжньої гламурності людина повинна володіти здатністю створювати види­мість легкості, здаватися далекою від буденного життя, трохи загадковою і злегка ідеалізованою, але не до ступеня невпізнання [3]. Тобто гламурність припускає необхідність мати щось на кшталт особливої соціальної маски, адже гламур-ність може актуалізуватися лише в соціумі, через порівняння та протиставлення іншим ментальностям.

Досить часто гламур безпосередньо пов’язують з консюмеризмом. С. Дацюк визначає гламур, як «надлишкову привабливість форми товару чи послуги, що спрямована на демонстративне споживання та має градації своїх якостей, не пов’язані з функціональними властивостями товару чи послуги» [4].

В сучасному культурологічному тлумаченні, що включає в себе філософ­ський та соціологічний зміст, гламур може бути представлений як паттерн, що спирається на «повсякденну практику демонстративної розкоші, активного світського життя та культу “вічної весни”» [9].

Крім того, гламур можна тлумачити як дискурсивну практику – особли­вий стандарт життя, програма поведінки, в межах заданих ціннісних орієнтацій якої людина вибудовує стосунки з іншими людьми та формує своє ставлення до речей [10].

Зазначені дефініції дозволяють нам вивести певні загальні ознаки гламу-ру: привабливість, ефектність, блиск, розкіш, ілюзорність, сексуальність, спо-


Кусливість, домінування репрезентації над змістом, штучність, видимість (лег­кості), неавтентичність, магічність (обов’язкова наявність предметів – glamour’s), нестабільність та мінливість.

Можна констатувати розмитість значення терміна «гламур» в українській мові, що пояснює активне використання низки інших слів, які мають характер синонімів відносно гламуру: «люкс», «шик», «розкіш» тощо. При їх застосу­ванні акцентується увага на таких ознаках гламуру, як надмірність споживання, зовнішній блиск та привабливість, а також елітарність брендів, що використо­вуються.

У процесі проведеного дослідження з’ясовано, що сучасний зміст терміна «гламур» суттєво відрізняється від його початкового значення та мігрує в іншу смислову галузь. В сучасній англійській мові цей термін використовується як визначення привабливості, «стильності», зовнішньої красивості з відтінком фа­льші. В українській мові поки ще не відбулося чіткої фіксації смислового поля даної дефініції на рівні словарної статті в лексикографічному словнику. Сучасні дослідження вітчизняних лінгвістів демонструють високий рівень синонімічно­го різноманіття, притаманного даному терміну, що характерно для етапу стано­влення смислових значень в українській мові.

Можна констатувати, що в різноманітних джерелах дефініція гламур роз­глядається у досить широкому спектрі значень: від стилю в одязі до нової ідео­логії суспільства. В процесі даного дослідження вдалося виділити шість основних контекстів використання слова «гламур»: 1) гламур – як позитив [мо­дний, красивий (ядро значення), вишуканий, сучасний, шикарний, яскравий, престижний, елітний (ближня периферія)]; 2) гламур – як негатив («вичурний», неприродний, пафосний, пещений, лощений, епатажний); 3) гламур – як явище консюмеризму; 4) гламур – як конотація високого статусу; 5) гламур – як явище моди; 6) гламур – як соціокультурне явище.

З одного боку, різноманіття тлумачень терміна без сумніву є яскравою демонстрацією значного потенціалу даної лексеми («гламур») для подальшої словотворчості. З іншого, зазначену ситуацію можна пояснити тим, що за до­помогою даного терміна прагнуть позначити новий умонастрій, образ життя (який досить часто протиставляють радянському образу життя), субкультуру.

Подібна смислова багатозначність характеризує висловлювання сучасних науковців і тоді, коли обговорюється питання про формальне визначення гла-муру. Як вже зазначалося, в сучасних дослідженнях гламур тлумачиться як до­сить широке та багатозначне поняття, яке має велику кількість репрезентацій (культура споживання, наслідування моді, догляд за собою та ін.), та в більшос­ті випадків, як правило, фіксуються зовнішні ознаки, властиві для гламуру, але не пояснюється характер презентації гламурного образу та його відмінні особ­ливості.

Поведене дослідження дозволило окреслити низку проблем. По-перше, в науковій літературі, присвяченій гламуру, відсутнє чітке визначення даного те­рміна. Можна стверджувати, що предметна галузь використання дефініції «гламур» поки ще не визначена та знаходиться в процесі становлення, а в укра­їнській мові слово «гламур» набуває ширшого значення, ніж в мові-джерелі.


По-друге, у великій кількості джерел з досліджуваної проблеми оціночний та емоційний підходи переважають над науковим аналізом, що ускладнює їх ви­користання в науковому дослідженні. Досить часто при використанні терміна «гламур» та його похідних автори задовольняються формальним описом його зовнішніх проявів, не торкаючись суттєвих передумов виникнення даного фе­номена та його функціонування в сучасному постіндустріальному суспільстві.

В даному контексті виникає потреба дійти певної визначеності не тільки щодо самого поняття «гламур», але й проаналізувати гламур як соціокультурне явище, його історичні витоки та надати характеристику культури гламуру вза­галі, та в її вітчизняному варіанті. Адже за гламуром вбачається серйозний куль­турний проект, що задає ціннісну систему і навіть ідеологію сучасної України.

Література

1. Атланова Е. О. Экспериментальное исследование значений слова гламурный в
языковом сознании носителей русского языка/ Е. О. Атланова //Вопросы психолингвистики. –
2007. – № 5. – С. 82-84.

2. Газарова Е. Гламурная телесность [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Http://www. psynavigator. ru/articles. php? code=361.

3. Гламур [Електронний ресурс] // Wikipedia. – Режим доступу: Http://ru. wikipedia. org/wiki/Гламур.

4. Дацюк С. Доля гламурних обивателів//Українська правда. – 13.11.2008. – [Елект­
ронний ресурс]. – Режим доступу:

Http://www. pravda. com. ua/news/ 2008/11/13/84454.htm.

5. Кривега Л. Д. Гламур як стиль життя сучасної людини [Електронний ресурс]. – Ре­
жим доступу:

Http://intkonf. org/doktor-filos-nauk-krivega-ld-glamur-yak-stil-zhittya-suchasnoyi-lyudini/

6. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современной жизни [Текст]/ Л. П.Крысин // Рус­ский язык конца ХХ столетия (1985–1995)/РАН, Институт русского языка; отв. ред. Е. А. Земская. – М.: Языки рус. культуры, 2000. – С. 142–161.

7. Маковский М. М. Английские социальные диалекты: онтология, структура, этимо­логия [Текст]/М. М.Маковский. – [изд. 3-е.]. – М.: Изд-во ЛКИ, 2007. – 168 с.

8. Пелевин В. О. Empire V/В. Пелевин. – М.: Эксмо, 2006. – 416 с.

9. Прокутина Е. В. Употребление нестандартной лексики англоязычного происхож­
дения в средствах массовой информации/Е. В. Прокутина// Весник ЧГПУ. – 2009. – № 8. – С.
208–216.

10. Філоненко О. Г. Гламурне тіло. Провінційна версія [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:

Http://www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum /Npchdu /FL/2008_88/88-19.pdf.

11. Химик В. В. Поэтика низкого, или Просторечие как культурный феномен [Текст]/
В. В. Химик. – СПб.: Филол. фак. СПбГУ, 2000. – 272 с.

12. Ильин И. Постмодернизм. Словарь терминов [Електронний ресурс]/И. Ильин – М.:
ИНИОН РАН (отдел литературоведения) – INTRADA, 2001. – Режим доступа:

Http://yanko. lib. ru/books/philosoph/ilyin-book. htm.

13. Кислюк К. В. Історіософія в українській культурі: від концепту до концепцій
[Текст]: моногр./ К. В. Кислюк. – Х.: ХДАК, 2008. – 288 с.

14. Reka C. V. Buckley and Stephen Gundle «Fashion and Glamour» //Nicola White, Nicola
Joanne White, and Ian Griffiths: The Fashion Business: Theory, Practice, Image. – Oxford; New
York: Berg, 2000. – 211 p.


УДК 316. 647. 5

Похожие статьи