Головна Образотворче мистецтво Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури ЗАГАЛЬНОСИСТЕМНІ КУЛЬТУРНІ ФАКТОРИ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ
joomla
ЗАГАЛЬНОСИСТЕМНІ КУЛЬТУРНІ ФАКТОРИ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Надія Борисівна Бабенко

Кандидат педагогічних наук, доцент,

Доктор філософії (Ph. D.), професор

Кафедри суспільних наук

Національної академії керівних

Кадрів культури і мистецтв

У статті розглянуто актуальні проблеми ціннісних орієнтацій української мо­лоді та загальносистемні культурні фактори через призму наукових досліджень; ви­значено причини занепаду української культури; досліджено основні категорії цінностей; проаналізовано культурний аспект сучасної української молоді та основні властивості цінностей; розглянуто типологічні групи молодих людей щодо орієнтацій на певні цінності.

Ключові слова: молодь, культура, культурний розвиток, цінності, ціннісні оріє­нтації, криза цінностей, особистість, суспільство, трансформація, культурні зразки, культурні зміни.

In the article issues of the day of the valued orientations of the ukrainian young peo­ple, and also general system cultural factors, are examined through the prism of scientific researches; certainly reasons of decline of the Ukrainian culture; investigational basic cate­gories of values; the cultural aspect of modern Ukrainian youth and basic properties of val­ues is analysed; the tipological groups of young people are considered in relation to orientations on certain values.

Key words: Young people, culture, cultural development, values, valued orientations, crisis of values, personality, society, transformation, cultural standards, cultural changes.

Культура є невід'ємною частиною суспільства, соціальної групи, особистості. Саме на основі культурних цінностей будуються основні стереотипи суспільства та його характеристики, визначаються напрямки розвитку молоді, яка водночас є основним носієм культури, її перетворювачем.

На сучасному етапі соціокультурного розвитку постає питання про подаль­ший культурний розвиток особи, національності, нації, народності, суспільства в цілому. Цим питанням переймаються багато відомих вчених світу, висуваючи різні концепції розвитку світового суспільства. Але основна проблема полягає в тому, що не всі теорії розвитку та концепції можуть бути сприйняті спільнотою і тому більшість з них так і залишається лише теоретичними.

Суспільство та його внутрішні процеси розвиваються за своїми власними законами, які мало залежать від зовнішніх чинників. Соціокультурний розвиток повністю залежить від самосвідомості людей, їх духовного розвитку та свідомої оцінки ситуації, що складається в суспільстві, а також від гнучкої державної політики. Основною рушійною силою цього розвитку є інтереси та потреби людей, а отже єдиними, хто може впливати на процеси розвитку культури є індивіди, особистості.


Швидко змінюються «змістові поля» особистості, людина відчуває триво­гу, невпевненість, невлаштованість життя, що зумовлене значно більшою мірою саме ціннісною кризою, ніж економічними та соціально-політичними зрушення­ми. Виникла та поглиблюється суперечність між усвідомленням необхідності прийняття нових ціннісних орієнтирів та ідеалів розвитку суспільства й особис­тості, пошуку ціннісного консенсусу та наявними попередніми орієнтирами в системі ціннісних орієнтацій. Існує потреба в цілісній системі цінностей, що мо­же слугувати основою соціалізації індивіда в умовах трансформації. У цих нових умовах на рівні філософської рефлексії необхідно осмислити ситуацію, що скла­лася в духовному житті, здійснити науково-теоретичний аналіз закономірностей і особливостей становлення, функціонування й розвитку системи цінностей кри­зового суспільства, з’ясувати можливості взаємодії цінностей та особистості в процесі соціалізації.

В умовах перехідного кризового суспільства вивчення стану та зміни цін­нісних орієнтацій молодих людей викликається, насамперед, практичною необ­хідністю. Адже від того, з якою якістю цінностей молодь житиме у ХХІ столітті, залежатиме напрям соціально-культурного та політико-економічного розвитку суспільства майбутнього.

Сучасний розвиток української держави, соціальних інститутів та суспі­льних відносин визначається як період трансформаційних процесів, пошуку власного шляху розвитку та зміни цінностей. Тому зрушення, котрі відбува­ються нині, безпосередньо впливають на ціннісну свідомість молоді. Отже, проблема полягає в тому, що багато з тих цінностей, які виховувало радянське суспільство, поступово почали змінюватися, бо, з одного боку, нові соціально-економічні умови вимагають від людини таких якостей, як готовність до ризику і особистої відповідальності за свої вчинки, уміння швидко пристосовуватися до економічної кон’юнктури, наполегливо працювати заради досягнення доб­робуту та успіху. З іншого боку, цінності, що в минулому мали високий ранг і пов’язувалися із закріпленими в масовій свідомості соціально-психологічними сте­реотипами пріоритету загального над особистим і самореалізації особистості в праці, сьогодні молоддю заперечуються. Криза традиційних ціннісних орієнта­цій особливо яскраво проявляється у сфері праці, ставленні до роботи. І саме тому вивчення змін у системі ціннісних орієнтацій молоді сприятиме вироб­ленню ефективніших засобів і методів розв’язання молодіжних проблем, зок­рема і проблем суспільства взагалі.

Дослідження ціннісних орієнтацій в соціології привертало увагу багатьох авторів. Про це писали ще Ф. Знанецький і У. Томас, Г. Спенсер, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс. Вивчають цю проблему й сучасні науковці, зокрема О. Ручка, М. Титма, В. Оссовський, І. Мигович, О. Балакірєва та інші.

Система цінностей – це результат духовної роботи суспільства, це діюча суспільна свідомість, взята в єдності всіх її форм. Вона певним чином пронизує всі форми суспільної свідомості, об’єднуючи беззаперечні інтереси різними ідейними, моральними та естетичними засобами, і стає важливим джерелом безпосередніх мотивів поведінки, стимулів людської діяльності.


Культура, цінності та ціннісні орієнтації є також предметом і науково-філософського інтересу протягом багатьох століть. Зауважимо лише, що з ціннісної проблематики у 80–90-ті роки в СНД з’явилось ряд праць, що заслуговують на ува­гу. Слід зазначити таких науковців як С. Ф. Анісімов, Г. П. Вижлецов, О. М. Мак­симов, Е. Л. Носенко, Н. В. Фролова, І. Ф. Кононов. Монографії М. С. Кагана, П. С. Гуревича, докторські дисертації П. І. Смірнова, О. М. Панфілова.

Проблема цінностей була предметом дослідження ряду виконаних в Україні дисертаційних досліджень, зокрема: Ю. В. Борисової, П. І. Гнатенка, Є. А. Подольської, Н. В. Костенко, А. А. Кавалерова та наукових праць М. Ф. Голо­ватого, В. С. Цибульника, М. Н. Підлісного, Ю. О. Тарабукіна та ряду інших. Од­нак, й досі ряд аспектів, що пов’язані з вивченням ціннісної проблематики, залишається недостатньо проясненими. У нових соціально-політичних умовах розвитку України необхідно глибоке теоретичне осмислення ціннісного факто­ра, який має істотний вплив на всі сфери суспільного буття, особливо серед мо­лодого підростаючого покоління.

Молодь – це найактивніша соціальна група, що проходить етапи соціалізації через інститут освіти, який значною мірою формує молоду людину як особи­стість з особливим набором норм і цінностей. Цей ціннісний набір у процесах подальшої соціалізації засвоюється і трансформується, залежно від вимог часу і конкретно історичних умов. На думку Ю. О. Тарабукіна, саме дисфункції у сфері освіти сприяють поширенню культурних дисфункцій суспільства, появі криз у духовній сфері, аномії та ін. [5].

Трансформаційні процеси в Україні досить впливають на формування культури громадян, особливо молодих, що формується на основі навчання, розвитку пізнавальної активності, задоволення визначених соціокультурних потреб. Серйозною перешкодою для цього є відсутність необхідних можли­востей. Останнім часом в Україні значно зменшилася кількість палаців культури, клубів, об’єднань по роботі з дітьми, підлітками і молоддю за мі­сцем проживання. До цього можна додати і проблему комерціалізації культу­ри, що існує у всіх постсоціалістичних країнах, у тому числі й в Україні.

Принципове значення з погляду не тільки культурного розвитку лю­дини взагалі, але й формування в неї почуттів патріотизму має відношення до книги, читацького смаку. Це свідчить про необхідність не просто розви­вати в індивіда потреби в оволодінні культурними, духовними цінностями і тяжіння до них, а й формувати визначені естетичні смаки, розуміння і від­чуття прекрасного. Для цього слід активніше використовувати всі засоби – навчальну, пропагандистську роботу тощо. У театрах, художніх колективах, групах, творчих об’єднаннях сьогодні працюють понад 100 тис. молодих діячів літератури, мистецтва; тисячі талановитих людей навчаються у тво­рчих навчальних закладах різного рівня. Протягом ряду років в Україні та за її межами набули великої популярності фестивалі та конкурси.

Проте майнове розшарування населення в Україні, розвиток комер­ційного сектора створюють об’єктивні умови для пропозиції населенню, на­самперед молоді, «престижних» видів послуг у сфері організації дозвілля: відкриваються казино, бари, нічні клуби, дискотеки, з якими державні


Установи культури просто не здатні конкурувати на рівних. Крім того, ма­ло кого (у тому числі, на жаль, і державу) цікавить змістовний бік діяльно­сті таких установ, якою мірою вони дійсно розширюють і розвивають духовний світ людей, їх культурний потенціал [3].

Не зважаючи на всі державні заходи не лише в Україні, а й в світі не вдається сформувати єдиного погляду на сучасну культурну ситуацію. На дум­ку різних дослідників культура даного періоду є або етапом піку, або етапом занепаду. Така різниця у поглядах пов'язана з великим плюралізмом поглядів на життя в цілому. Прикладом можна взяти хоча б відношення до процесів глобалізації, які особливо активно проходять в останнє двадцятиліття розвитку. Так, за прогнозами деяких вчених, через декілька десятиліть буде утворена єдина культура, а отже – єдине суспільство та єдина світова держава, або принаймні велика світова співдружність. Це явище можна розглядати з двох боків. З одного – ідентифікація цінностей, чітке визначення основних пріоритетів в світі призведе до створення чіткої системи культури та її елементів, будуть сформовані основні стереотипи поведінки та життя.

Іншим підхідом до процесів глобалізації є критика того, що відбувається, у більшій мірі вона є абсолютно справедливою. Процеси глобалізації можуть бути доцільними і навіть необхідними при створенні світового ринку, проведенні політики для співпраці з іншими державами, встановленні миру та припинення антиагресорської політики різних держав світу, але ця політика ні в якому разі не може бути ефективною у випадку, коли вони стосуються куль­турного життя кожного окремого суспільства. Кожна держава – це окрема історія розвитку, це своя історія, релігія, традиції, звичаї. При їх уніфікації втрачається і сама сутність держави, її культура, мова, досягнення. Держава перестає існувати як окремий суб'єкт, як захисник культури, яку створює її на­род. Ці процеси можуть також призвести до певної культурної анархії, яка мо­же встановитися в світі, через бажання кожного індивіда вирізнятися з-поміж інших, бути індивідуальністю а не копією іншого.

Таким чином, серед причин занепаду культури можна назвати такі: 1 – процеси глобалізації в світі; 2 – розбіжності в бажаннях осіб, їх поглядах на цінності; 3 – відсутність єдиної ціннісної соціокультурної системи в державі; 3 – перехідний період держав, коли ще не сприйняті нові цінності, а старі стали непотрібними, відмерлими та застарілими; 4 – поступове послаблення вихован­ня особи з боку суспільства, сім'ї, держави тощо [4].

Залежно від рівня культури населення, а зокрема молоді, формуються і стилі її життя. Внаслідок великого впливу сучасних технологій – телефонів, комп'ютерів, телевізорів, Інтернету, високих темпів росту автоматизації суспільного життя – кардинально змінилися і погляди на саме життя, його сенс та сутність. Життя людини сучасного світу стало більш пасивним, інертним, у деяких ви­падках навіть бездіяльним.

Такий негативний вплив відбився на молодому поколінні найбільше. Для багатьох людей, починаючи ще з дитинства, основною розвагою є комп'ютер, який у багатьох випадках заміняє живе спілкування з друзями, батьками,


Однолітками. Виходячи з цього, можна стверджувати, що молоді люди менше уваги приділяють власному фізичному та розумовому розвитку.

Для молоді характерним є захоплення сучасними нетиповими музичними течіями, комп'ютерними іграми, телефонами, спілкуванням через Інтернет. Майже відсутнім в Україні є захоплення образотворчим мистецтвом, класичною музикою, художньою літературою, яка за останні роки в Європі почала набувати істотного значення серед культурних цінностей. Також однією з характерних оз­нак нашої держави є те, що у ній відсутні якісні закони, які могли б регулювати культурне життя суспільства, відсутні кваліфіковані кадри для створення якісних програм з розвитку молоді, погано розвинена інфраструктура населення. Саме через це населення країни піддається активному впливу з боку інших культур і не має змоги створити своєї власної системи цінностей, своєї власної стійкої тенденції розвитку держави та населення щодо іноземного впливу.

Криза цінностей – це ще й криза демократії. Це егалітарна сила, спрямо­вана на створення рівності між людьми і людськими спільнотами у доступі до ресурсів, у вираженні своїх потреб перед владою, що нещодавно було цінністю абсолютною. Сьогодні ж ця цінність проходить серйозні випробування. За да­ними досліджень Інституту соціології НАН України, у 2006 р. лише 6,6% опи­таних вважали, що наш час є часом моральних авторитетів, а часом політиканів його вважають 41,9%, часом шахраїв – 37%, часом пристосуванців – 29,6%. Руйнування традиційної системи цінностей – ось головна проблема сучасного суспільства [4].

За останні десятиріччя в нашій країні проблема цінностей і ціннісних орієнтацій набула особливої актуальності. Ці поняття є об’єктом дослідження багатьох наук, зокрема філософії, психології, соціології, що говорить про їхню складність та багатоплановість. Цінності, за П. Менцером, – те, що почуття лю­дини диктує признати важливішим над всім, і до чого можна прагнути, відноситися з повагою та признанням. Цінності на думку М. Ф. Головатого це також певні ідеї, погляди за допомогою яких люди задовольняють свої потреби та інтереси[2].

Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індиві­дуальної поведінки, але й становлять світогляд людини. Ціннісні орієнтації молоді формуються в процесі виховання і навчання. Причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, скільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Че­рез виховання здійснюється трансляція ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях.

Зважаючи на велике різноманіття ціннісних орієнтацій молоді, Ю. Волков поділив їх на певні категорії, зокрема: інтелектуально-освітні цінності, культурні цінності, політичні цінності тощо. Коротко розглянемо, які саме переваги нада­ють молоді люди у названих категоріях.

Інтелектуально-освітні цінності Необхідно розглядати в ракурсі розумо­вого, творчого потенціалу, який на жаль значно знизився за останні роки. Цей феномен вчені пов’язують, насамперед, з погіршенням фізичного та психічного здоров’я молодого покоління. Швидко збільшується кількість захворювань,


Росте число людей з розумовими вадами, дефіцитом ваги, це є наслідком багатолітньої алкоголізації населення а також неповноцінного харчування. Соціологи стверджують, що свої інтелектуальні здібності молодь оцінює до­сить низько: 19% молодих вважають свої здібності у цій галузі високими, 22% називають себе талановитими. В очах молодих продовжує падати цінність розумової праці, освіти і знань. Навіть студенти не надають великої уваги знан­ням, не цінуючи їх. Сьогодні значно виросла нерівність у галузі освіти (з’явилися елітарні навчальні заклади); вагомою загрозою для суспільства стала «відтік мозків за кордон».

Суспільство, яке на перший план поставило матеріальне благополуччя та збагачення, формує відповідні культурні цінності і життєві потреби молоді. Електронні засоби масової інформації заповнюють значну частину їх вільного часу і виступають як важливий інструмент формування духовного світу, куль­турних цінностей та установок для сучасної молоді. Зокрема, для 1/3 молодих людей перегляд телепередач є першочерговим заняттям у вільний час. Наприк­лад, універсальний характер, за спостереженнями науковців, має для багатьох молодих людей акт покупки добре розрекламованих товарів. Залучення до світу престижних і красивих речей стає самоціллю існування, смислом буття. Культ мо­ди, речей, споживання оволодіває свідомістю молоді і набуває універсального ха­рактеру.

Класична культура починає втрачати цінність і привабливість. Сьогодні спостерігається тенденція до подальшої дегуманізації і деморалізації соціокуль-турних цінностей. Ця тенденція проявляється в піднесеному інтересі молоді до сцен і епізодів насилля і сексу, жорстокості в кінематографі, телебаченні, театрі, музиці, літературі, мистецтві. В соціокультурних цінностях переважають споживацькі орієнтації.

Тільки кожний шостий займається спортом, десятий у вільний час відвідує студії, клуби за інтересами, кожний 16-й займається самоосвітою, про­те переважна більшість відпочиває у колі друзів чи біля телевізора. Внаслідок такого підходу відбувається тотальне викорінення із культурного обігу цілого пласту культури, мистецтва, науки. Народна культура (традиції, обряди, фольк­лор) сприймається більшою частиною молодих як анахронізм.

Аналіз стану Політичних вподобань Молоді дає можливість стверджувати, що вони в достатній мірі різнополюсні. Кількість молодих людей, які постійно цікавляться політичними подіями в країні становить лише 13, 2%, тоді як 33,4% політикою не цікавляться зовсім [1].

Ціннісні орієнтації, потреби молоді в цілому визначають життєві плани молодих хлопців та дівчат, які з часом ними уточнюються і перебудовуються. Планування життя молоддю не можливе без певних мотивів, якими вона керу­ється. Ці мотиви, як і життєві плани в цілому в різних соціально-професійних і вікових групах молоді різні, вони змінюються із плином часу, зміною умов життя, місця проживання, обставин. Життєві плани молодих людей пов’язані із прагненням зайняти певне соціальне становище, яке дозволить йому задоволь­няти ще більші і різноманітні за характером і значимістю потреби, само -


Реалізовуватися як соціальному суб’єкту. Складність життєвих планів молодої людини залежить від багатьох чинників, але одним із вирішальних є рівень ду­ховного розвитку, свідомості, між особистісних зв’язків особистості.

Проаналізуємо статистичні дані стосовно Життєвих цінностей Та життєвих планах молоді за останні 10 років. На перше місце серед життєвих цінностей мо­лодь ставить сім’ю і своїх родичів (85% опитаних). Це не дивно, адже потреба мати поруч близького та коханого, народити та виховати разом з ним дітей завжди було однією із найбільших цінностей, яким би складним не було б життя. Високий рей­тинг серед інших цінностей посідає робота, яка є обов’язково гарантованою, цікавою та респектабельною. На третє місце серед життєвих цінностей посідає спілкування. Тобто завжди у всі епохи чи політичні устрої три перших місця посідали: сім’я, праця, спілкування.

Серед інших соціальних інститутів авторитетом серед молоді користується церква, проте понад третини опитаних заявляють, що віддають лише данину поваги, а не сповідують певну релігію. Зокрема, більшість молоді не стільки ре­гулярно відвідують релігійні храми, скільки беруть участь (пасивну) у релігійних обрядах (хрещенні, шлюбуванні, похоронах, святкуванні Паски та інших релігійних святах). 60% опитаних молодих дівчат та юнаків вважає за доцільне виховувати своїх майбутніх дітей на релігійних ідеалах. Чільне місце серед цінностей сучасної української молоді посідають фактори етнічності. До найбільш значних вчені відносять рідну мову. Уже сьогодні не є зазорним для молоді спілкуватися українською мовою, стало престижно добре володіти мо­вою народу де живеш (українського).

Сьогодні серед багатьох цінностей дуже важливими є національні. Вони відображають особливості, зміст життя нації, визначають потреби та інтереси. Національні цінності Мають як економічний, культурологічний так і соціальний зміст. Сама по собі молодь є носієм національних цінностей, не просто автома­тично успадковуючи їх від старших поколінь. Мова, культура, спосіб мислення, поведінка передаються від старших поколінь, але ними все ж необхідно оволодіти, усвідомити їхню суть і особливості. Зазначимо, що національні цінності і орієнтації не залишаються по життєвими, вони розвиваються із роз­витком самої держави. Формуючи у молодої людини – майбутнього громадянина уважне відношення до цінностей своєї нації, необхідно мати на увазі, що протя­гом життя людина стає учасником певних міжнаціональних відносин. Тому, мо­лода людина, володіючи певною гордістю за свою власну націю, її історію, культуру, традиції, мову, повинна одночасно навчитися поважати цінності інших націй і народів та толерантно до них відноситися.

Сучасний етап розвитку культури більша частина вчених, спираючись на концепцію розвитку яка визначає розвиток як процес, що йде по колу, характеризує як етап занепаду культури. Спробуємо розібрати основні причини занепаду культури, а також її вплив на формування стилів життя молоді як в конкретній державі так і в усьому світі.

Молодь, як окрема від дітей та дорослих група, привернула до себе увагу дослідників, політиків та соціологів, на протязі всього ХХ століття, і початок


Нового часу не є винятком. Цікавість до молоді настільки зросла, що можна казати вже про нову молодіжну еру. Особливого розмаху ця цікавість у нашій країні по­чала розвиватися на початку 2000 р., коли почалися активні демократичні пере­творення. З цього моменту інтерес до молоді не спадав через велику необхідність знайти підтримку держави серед населення. Нею цікавляться на державному рівні, одна за одної розробляються стратегії молодіжної політики, програми виховання патріотичного духу та свідомості, ведеться пошук нових шляхів духовного відродження молоді. Велика частина таких документів фіксується на політичному рівні, адже влада шукає механізми мобілізації молодіжного ресурсу в ситуації глибокого ціннісної кризи. Але поряд з тим необхідно розглянути і інший аспект розвитку молоді – Культурний. Саме на його основі формуються основні принци­пи сучасної молоді, формуються основні світоглядні традиції, а також політичні, економічні та інші цінності.

Саме через кризу в культурі відчувається і криза в усіх інших сферах суспільного життя. Використовуючи різні джерела, можна сказати, що не див­лячись на всі державні заходи не лише в України а й в світі не вдається сфор­мувати єдиного погляду на сучасну культурну ситуацію в світі. На думку різних дослідників культура даного періоду є або етапом піку, або етапом зане­паду. Така різниця у поглядах пов'язана з великим плюралізмом поглядів на життя в цілому.

В Україні нівельовано багато цінностей, на яких зазвичай тримається здо­рове суспільство, яке має перспективи. І у докорах, що звучать, багато чого за­лежить від швидкої, майже калейдоскопічної зміни уявлень про високе и низьке. Внаслідок – перевертається сама шкала цінностей, принижується сам людський образ.

Зміни у суспільній свідомості трапляються з різних причин, серед яких – наукові відкриття, еволюція релігійних вірувань, зміни моральних цінностей, дії мас-медіа, зміни в економіці, технологічні інновації, демографічні зсуви то­що. Соціальні цінності зовсім необов'язково раціональні, – вони просто існують.

Криза цінностей це ще й криза демократії, демократії як моральної сили, і в якості такої – сили необхідної. Це егалітарна сила, спрямована на створення рівності між людьми і людськими спільнотами у доступі до ресурсів, виразу своїх потреб перед владою нещодавно було цінністю абсолютною. Сьогодні ж ця цінність проходить серйозні випробування.

Розглядаючи основні властивості цінностей, їх можна поділити на три категорії:

1) цінності, які для однієї людини є цінними, інша особа може недооці­
нювати, або зовсім не вважати за цінність. Таким чином, однією із найхарак­
терніших властивостей цінностей – її суб’єктивність.

2) пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людини над
суспільними. Ієрархія індивідуальних цінностей є своєрідною ланкою, яка
зв’язує окрему людину і суспільство. Тобто, є духовний світ людини і певна


Культура суспільства, які взаємопов’язані і взаємодіють за допомогою цінностей окремої людини.

3) ще одна особливість полягає у тому, що ціннісні орієнтації не можуть бути заданими чи принесеними кимсь ззовні. Вони – результат діяльності конкретної людини[1].

Ціннісні орієнтації людини складаються в певну систему. Серед всієї ієрархії цінностей можна виділити ті, які є загальнолюдськими, або глобальни­ми, тобто властиві переважній більшості людей, наприклад: свобода, праця, творчість, гуманізм, солідарність, чесність, вихованість, інтелігентність, сім’я, нація, народ, діти. Зниження значення цих цінностей викликає в нормальному суспільстві серйозні занепокоєння.

Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуа­льної поведінки, але й складають світогляд людини. Ціннісні орієнтації молоді формуються в процесі виховання і навчання. Причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, скільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Через виховання здійснюється трансляція (передача) ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях.

У процесі історичного розвитку сформувалося цілий ряд механізмів, за допомогою яких здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім’я, церква, мистецтво, література, культура. Цінності можуть засвоюватися людиною як свідомо, так і несвідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими). Саме тут відкриваються великі можливості для підміни одних цінностей іншими.

До псевдоцінностей належать цінності, які не сприяють самореалізації людини або навіть є перешкодою для самореалізації, проте людина може бути переконаною в оберненому. Зокрема, як свідчать соціологічні дослідження, ба­гато молоді вважає, що алкоголь і наркотики є цінними тому, що стимулюють творчість орієнтація на псевдо цінності є досить небезпечною для людини і для оточуючих її людей. У таких людей часто виникає ілюзія, про те, що оволодіння найбільш значною цінністю (гроші, золото, влада) відкриється шлях до оволодіння іншими загальнолюдськими цінностями (добро, красота, любов, гармонія...). Зокрема більшість переконана в тому, що якщо вони здобудуть необмежену владу, або великі гроші, то зможуть реалізувати себе на основі істинних цінностей.

Ціннісні орієнтації формуються в процесі засвоєння людиною певного соціального досвіду і проявляються в її переконаннях, інтересах. Відповідно до орієнтації на певні цінності молодих людей можна поділити на чотири типологічних груп.

Перша група – молоді люди, які зберегли або віддають перевагу попереднім цінностям. Представники цієї групи (приблизно 10%) підтримують в Україні комуністичну, соціалістичну партії, входять до складу комсомольсь­ких організацій. Ця молодь схильна до протестів, пікетів, акцій непокори під керівництвом старших; у переважній більшості вона не підтримує шлях ринкових


Перетворень, є прихильником авторитарної свідомості та симпатизують хариз-матичним лідерам і вождям.

Друга група – Ті, хто має діаметрально-протилежні погляди щодо прихильників першої групи. Вони повністю відкидають цінності минулого, відстоюють ідеї суспільств з розвинутою ринковою економікою та високим рі­внем соціального забезпечення громадян, зокрема особисту власність на майно. За даними соціологічних досліджень, проведених серед української молоді, майже 2/3 молодих людей вважають себе прихильниками максимального збага­чення кожної людини як умови створення багатого суспільства.

Третя група – молоді люди (їх небагато), які хоча й критикують цінності соціалістичного суспільства, але повністю їх не заперечують. Такі молоді люди мають відношення до робітничого і профспілкового руху, пропагують ідеї лібералізму. У випадку розвитку в суспільстві процесів ринкової економіки, молодь цієї групи, на думку науковців, скоріше поповнить першу групу.

Четверта група – молоді люди, для яких характерне не просто запере­чення «старого світу», а нетерпимість до будь-яких цінностей, окрім своїх власних. Такий тип молоді вчені визначають як квазіреволюційний, тому, що вони настільки радикальні, що не просто прагнуть розірвати свої відносини зі старим світом, але просто готові зруйнувати їх. Таким людям властива нетерпимість до накопичення.

Отже, розвиток культури суспільства повністю залежить від самосвідомості людей, їх духовного розвитку та свідомої оцінки ситуації, що складається в суспільстві. Певним чином культурний розвиток залежить і від держави, яка має проводити активну та гнучку політику стосовно розвитку та захисту куль­тури, яка б слугувала формуванню позитивних ціннісних орієнтацій молодого підростаючого покоління.

Література

1. Балакірєва О. М. Трансформація ціннісних орієнтацій в українському суспільстві / О. М. Балакірєва // Український соціум. – К., 2002. – №1.

2. Головатий М. Ф., Цибульник В. С. Проблеми молодіжної політики / М. Ф. Головатий, В. С. Цибульник // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 3.

3. Культура в сучасних трансформаційних процесах: монографія /М. М. Бровко та інші. – Ніжин: ТОВ Вид-во «Аспект-Поліграф», 2011. – 396 с.

4. Ручка А. О. Культурні зміни в сучасному українському соціумі / А. О. Ручка // Нова соціокультурна реальність в Україні: теорія, методологія, практика: тези доповідей всеукра­їнської наукової конференції, присвяченої пам’яті О. М. Семашка від 22-23 квітня. – К.: ДА-КККіМ, 2008.

5. Тарабукін Ю. О. Соціологія молоді: курс лекцій / Юрій Орестович Тарабукін. – К.: Фітосоціо-центр, 2001.


УДК 008:316.4

Похожие статьи