Головна Військова справа Військово-науковий вісник ІСТОРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ГУСАРСЬКОЇ УНІФОРМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ОДНОСТРОЇ ХХ – ХХI ст
joomla
ІСТОРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ГУСАРСЬКОЇ УНІФОРМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ОДНОСТРОЇ ХХ – ХХI ст
Військова справа - Військово-науковий вісник

ЮРОВА Т.М. *

Досліджується та аналізується використання атрибутів, аксесуарів та елементів гусарського військового одягу в українській уніформі з погляду мистецт-вознавчих засад.

Ключові слова: Військовий одяг, гусари, уніформа, обмундирування, однострій, кольорова гама, композиція, національні традиції.

Постановка проблеми та її актуальність. Гусарський військовий костюм – один з найяскравіших та відомих у світі, але проблема використання його елементів в україн-ському національному однострої досі не досліджувалася. Нині в Україні стала актуальною проблема створення сучасного національного однострою, що вимагає не тільки залучення новітніх наукових і технологічних досягнень для його розробки, а й звернення до історичних традицій у цій галузі.

Метою автора було не тільки проаналізувати в істо-ричному аспекті ґенезу елементів одягу гусар в українсь-кій уніформі, висвітлити не досліджену раніше проблему, а й обґрунтувати необхідність розглядання можливості використання попереднього досвіду при створенні нового українського військового костюма.

Наявність елементів гусарського вбрання в однострої українських національних військових формувань ХХ–ХI ст. невипадкова. Коли у 1776 р. Катерина II ліквідувала сло-бідське козацтво, то більшість заможних козаків наказним порядком вона перевела в гусари, а частину – у селянсь-кий стан [10, 36]. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. Було сформовано п’ять поселенських гусарських полків із колишніх слобідських полків, кожен із власною уніформою: Охтирський, Ізюмський, Сумський, Острозький і Харківський. Історія свідчить, що гусарські полки Російської армії, створені у XVII ст. за зразком угорських та польських гусар, не були власне російським

Юрова Тетяа Миколаївна, аспірант кафедри історії і теорії мистецтв, Львівська національна академія мистецтв, м. Львів. © Юрова Т. М., 2010

161


Військовим підрозділом – їх комплектували з рекрутів, яких набирали головним чином в Україні [13].

Вважається, що “єкатерининська епоха стала свого роду крапкою відліку входження гусарства як “ідеології” у віт-чизняний менталітет і культуру” [9, 61]. Однострій гусарів своїм виглядом привабливо відрізнявся від уніформи інших родів кавалерії і мав багато деталей, запозичених з угорського національного одягу [21]. Класичний гусарсь-кий мундир українських полків ХVIII ст. включав у себе коротку (до талії) суконну куртку зі стоячим коміром – доломан, на який надівалася ще одна куртка – ментик (куртка без коміра, з хутряною опушкою, прикрашена спереду гарусними шнурами і часто посадженими попарно по бортах мідними або олов’яними ґудзиками), вузькі рейтузи – чакчири і короткі чобітки – ботики, оздоблені чорною вовняною китицею. Навколо талії гусари носили пас, що являв собою сітку зі шнурів з перехватами – гамбами. Доломан застібався зліва направо, для чого на правому борті до підкладки пришивався гачок з чорного дроту. Чорний, обшитий шкірою ківер (головний убір) оздоблювався білим султаном, шнурами (етишкетами) і репейком [12].

Після жовтневої революції 1917 р. більшість українських гусарських полків була розформована, а їх особовий склад поповнив ряди армії УНР, армії Денікіна та Червоної армії, куди гусари перенесли власні традиції і уніформу, яка в період визвольних змагань 1917–1920 рр. набула нових рис. Найбільш яскравим прикладом використання елементів гусарського вбрання у національному однострої є період правління гетьмана П. Скоропадського. Розробкою нової уніформи для власного штабу і конвою, гетьманської гвардії (Сердюцької дивізії та Лубенського кінно-козачого полку) займалася спеціально створена комісія у складі відомого українського художника Юрія Нарбута (голова), історика Володимира Модзалевського та офіцера Генштабу Вишневського. Уніформа штабу та конвою Гетьмана, що затверджувалася наказом N 290 [2, оп. 5, спр. 10, арк. 204– 205], являла собою сполучення національного українського одягу – жупана, шаровар (або бриджів), шапки-мазепинки (або картуза) та гусарського оздоблення.

162


ІСТОРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ГУСАРСЬКОЇ УНІФОРМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ОДНОСТРОЇ ХХ – ХХI ст

Захисного кольору жупан, відрізаний у лінії талії, успадкував традиційний український крій. Він мав краповий (насичений цегляно-червоний колір) кант по нижньому краю коміра та ана-логічну облямівку на золотих пого-нах. Темно-зеленим шовковим шнуром прикрашалися краї бортів, низ, спина, груди, обшлаги та верхній край ко-міра, при цьому кути бортів, кінцівки шнурів на спині і шовкова розшивка на грудях завершувалися угорськими гусарськими вузлами, які застібалися на 9 ґудзиків. Сам жупан застібався на 5 внутрішніх ґудзиків (на відміну від гусарського доломана, де використо-вували гачки), а рукави – на 5 кнопок з тильного боку обшлагу. За характером декорування в осавулів – ад’ютантів Гетьмана – цей мундир нагадував прикраси угорських атілл (доломанів) [22], французьких кінних єгерів періоду правління Людовика ХV та Республіки [6, 72–75], а також Охтирського, Сумського [14] та Київського українських гусарських полків [8].

ІСТОРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ГУСАРСЬКОЇ УНІФОРМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ОДНОСТРОЇ ХХ – ХХI ст

Конструктивною особливістю костюма були незвичні рукави, що розширю-вались у ліктях і звужувалися дони-зу. На них розташовували оригіна-льні обшлаги – “чохли” у вигляді трикутників, які знизу вшивалися, а зверху пристібалися на петлі. Націо-нальних українських рис однострою надавали символічні кольори одягу: сіро-сині шаровари з краповим кантом в офіцерів і без канту – в козаків, а та-кож суто українська шапка-мазепинка, призначена для всіх вояків, з чорного хутра із білим верхом, висотою 8 см і виїмкою спереду, до якої кріпилися кокарда і білий волосяний султан

163


Довжиною 20 см, що нагадував гусарський. Ця уніформа припала до смаку не тільки штабістам, а й представникам дипломатичного корпусу та військових місій України за кордоном [3, од. обл.0-214901; 4, од. обл.0-53789].

Виразність гусарського одягу вплинула і на однострій Сердюцької дивізії, що був подібний на уніформу штабу і конвою гетьмана [1, оп. 1, спр. 12, арк. 134], але на відміну від гетьманівських шаровар сердюки носили сіро-сині штани-бріджи з кантом прикладного кольору (колір встановлено для розрізнення конкретної військової частини) у козаків, і лампасами в один ряд – у офіцерів (у обер-офіцерів – 18 мм, у штаб-офіцерів – 22 мм) та дворядними (по 18 мм) – у генералів, кольору приборного металу (відмітний колір ґудзиків і галунів, що затверджений для кожної частини) та облямівкою прикладного кольору. Мундир Сердюцької дивізії по верхньому краю коміра мав синю облямівку, а по нижньому – прикладного кольору, як і на просвітах офіцерських погон. Погони рядових були з прикладного сукна із кантом за родом військ, оздоблювальний шнур – гарусним на відміну від шовкового офіцерського [17, 40–46].

По-справжньому гусарським – контрастним та яскравим – був однострій Лубенського сердюцького кінно-козачого (“гусарського”) полку: синій парадний мундир, червоні чакчири (вузькі рейтузи) та біле шнурове оздоблення відповідали традиційній кольоровій гамі лубенців, але на відміну від гусарів, парадний мундир-жупан з “чохлами” на рукавах і коміром-стійкою спереду виглядав скромніше: 5 гусарських “костильків” (циліндрична застібка гусарського шарфа, ментика і ременів спорядження) правого борту застібалися на білі петлі, поруч з якими по кожному борту нашивалися білі джгути, які також оздоблювали борт, низ, комір, кишені та “чохли”. Гачкові застібки мундиру копіювали угорські атілли, а розшивка спини – російсь-кий доломан. Погони парадного мундира для козаків були зі складеного вдвічі білого шнура з петлею внизу і гайкою (вузол з плетеного шнура) зверху [2, оп. 5, спр. 10, арк. 376 зв.].

Чакчири козаків і офіцерів, які на відміну від російських не мали гусарських вузлів (цифровки), шилися так, щоб на них спереду не було складок. Пояс залишався старого зразка. Дозволялося носити хутряну білу шапку з жовтим

164


Шликом, обшиту срібним позументом, на якій кріпився білий волосяний султан [2, оп. 5, спр. 10, арк. 433–437 зв.].

Кольорову композицію однострою складали три основні активні традиційні “козацькі” кольори – синій (мундир), краповий (чакчири) і білий (шапка і джгути оздоблення), що створювало враження справжнього свята, завдяки вираз-ній живописній гармонії. Поєднання контрастної барвистої козацької гами з гусарським спорядженням презентувало натхненно-святковий образ вояка, нащадка козацької відваги і гусарської сміливості.

Елементи гусарської уніформи зустрічаються і в одно-строї інших військових підрозділів УНР. Так, парадний одяг 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького перед-бачав чорні хутряні гусарські шапки з золотим етишкетом (декоративний елемент головного убору, сплетений зі шнурів із китицями) і червоним шликом, подібними до однострою 9-го гусарського Київського полку [16, 14–20]. Ці головні убори разом із шинелями з синіми накутниками, прикрашеними літерами “Б. Х.” та срібними галунами, надавали чоловіку у військовій формі ошатності й струн-кості. Вояки 3-го Гайдамацького полку мали короткі сірі мундири, які застібалися на кшталт гусарських доломанів на гачки. Імовірно, що уніформи Чорних гусарів “Безсмерт-них” 5-го гусарського Олександрійського полку і пруських “Гусарів смерті” [18, 147–148] деяким чином вплинули на створення однострою Чорних запорожців, які носили власну українську за кроєм форму і водночас деякі з них мали в якості кокарди “адамову голову” – символ жертовності Чорних гусарів [7, 206].

Денікінські гусари зовнішнім виглядом усіляко підкрес-лювали свою приналежність до військової еліти і зберігали уніформу, в яку були вдягнуті під час Першої світової війни, але з часом вони змушені були одягнути англійські мундири внаслідок швидкого зношування однострою в постійних боях. Таке сполучення гусарської та англійської форми нерідко виглядало досить кумедно [19, 25].

На відміну від української, Біла Армія не створила власного військового одягу. Підрозділи, що потрапили до Червоної Армії, увійшли до складу так званої “Бригади Ватмана”, яка ще відома як Заволзька бригада Червоних гусарів [20, 36]. Три кавалерійські полки бригади були

165


Обмундировані у довоєнну парадну форму 1-го Сумського та 3-го Єлисаветградського гусарських полків. Їх однострій різнився лише кольором окілля, який у сумчан був черво-ним, а в єлисаветградців – білим. У червоних гусарів був відсутній типово гусарський елемент уніформи – наплічні шнури, вони залишалися лише на венгерці у вигляді гарусних шнурів на грудях та гусарських вузлів на рука-вах та комірі. Належність до гусарів також підкреслювали латунні виключно гусарські розетки на високих кавале-рійських чоботах.

Уніформу 15-го Українського гусарського полку носили червоноармійці Окремого кавалерійського дивізіону 21-ї стрілецької дивізії: помаранчево-рожеву венгерку з білим гарусним шнуром і срібними ґудзиками, коричневу хут-ряну шапку з блакитною лопастю і білою лускою, чорні чакчири і чоботи. Але вигляд червоних кавалеристів не мав того вишколу та бравади, які були притаманні штат-ним гусарським полкам, оскільки вони комплектувалися лише частково з вояків-гусарів. Свою “родзинку” в уніформі 1918 р. мав 1-й кінний полк Української радянської армії – червоні чакчири 10-го гусарського Інгерманландського полку царської армії [15, 113], які червоноармійці забрали із захоплених складів. Але цей підрозділ існував недовго – у 1919 р. наказом командувача Українським фронтом В. Антонова--Овсєєнко полк був розформований за масове мародерство.

Тяжіння до червоного було притаманне й командиру Кавалерійської бригади червоних Г. Котовському. Він хизувався червоними галіфе і кашкетом, вдягався у чорну шкіряну комісарську куртку. Можливо, на формування його смаку вплинула наявність у штаті бригади Інтерна-ціонального ескадрону, що в основному складався з угор-ських гусар, які носили австро-угорські кавалерійські червоні оксамитові пілотки. Вплив романтичного настрою гусарського вбрання на котовців підтверджує і той факт, що командир 2-го полку бригади Криворучко носив не тільки червоні кашкет і чакчири, а й білий гусарський ментик. Водночас у бригаді спостерігалося масове прагнення вояків підкреслити свою приналежність до України: багато червоно-армійців носили кашкети з синьою тулією і жовтим окіллям [15, 115], що створювало справжній нонсенс з точки зору уніформології.

166


В сучасній українській армії також є приклади “гусарського” впливу на однострій. Наприклад, бронежилет Форт Гусар, який використовують спецпідрозділи, характерною ознакою має нетрадиційну форму захисних елементів і зовнішнього чохла з центральною застібкою-“блискавкою”, що за конс-трукцією нагадує гусарський доломан. Зовнішній чохол виготовляється з високоміцної тканини Cordura оливкового, синього, чорного або камуфляжного кольорів.

Уніформа Почесної варти Академії Сухопутних військ Збройних сил України (м. Львів), 2009р. (Дизайнер Б. Любів, фото Т. Юрової).

Й

Львівський художник-дизайнер Б. Любів створив церемоні-альну уніформу Почесної варти Академії сухопутних військ, де за основу частково взяв однострій періоду гетьмана П. Скоропадського з урахуванням національних тра-дицій і гусарських елементів [11]: подовжений кітель, “запозичений” у козацького жупана, з двома рядами гудзиків по чотири у ряд, з’єднаних подвійним жовтим шнуром, як це було у гусар і вузькі штани-бриджі з малиновими лампасами подібно до гусарських чакчир. Малиновий колір околички, погонів, петлиць, нарукавних знаків, облямівок кашкету, клапа-нів кишень, обшлагів, борта кітеля, лампасів штанів, поєднуючись з поли-новим кольором уніформи і декору створює цілісний вишукано-святковий стриманий колорит і надає образу воїна класичної стриманості, аристократичної суворості одночасно підкреслює спадкоємність традицій.

Слід зауважити, що подібні 4 ряди гусарських шнурів на грудях має сучасний однострій Президентської почесної варти Азербайджану. Цей факт черговий раз свідчить про те, що комплексний вплив краси, гармонійної цілісності та виваженої конструктивної побудови гусарської уніформи безперечно є дуже сильним навіть у сьогоденні.

Висновки. Використання елементів гусарської уніформи в українському національному однострої ХХ–ХХI ст. цілко-вито оправдане. Найбільше проявилося таке сполучення в одностроях армій гетьмана П. Скоропадського і сучасному

167


Одязі Почесної варти Академії сухопутних військ, що надало військовій формі вишуканості, елегантності. Символізм у деталях одягу, стрункий силует і вдале поєднання націо-нальних традицій з постулатами західноєвропейських ка-нонів гусарського однострою, оригінальні крій і оздоблення створюють унікальні настроєво-романтичні ансамблі, які мають яскраво виражені національні риси, за кольоровою гамою відповідають військовій моді ХХ століття та одно-часно є дуже функціональними.

1. України Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВОВ), ф. 1076 (Генеральне секретарство по справах військових).

2. ЦДАВОВ України, ф. 1077 (Військова канцелярія УНР).

3. Центральний державний кінофонофотодокументів архів України ім. Г. С. Пшеничного (ЦДКФФДА України) (Од. обл.0-214901. Члени місії України у м. Берлін (Німеччина).

4. ЦДКФФДА України (Од. обл.0-53789. Офіцер штаба Гетьмана Скоропадського бесідує з німецьким офіцером під час окупації України німецькими і австрійськими військами. Репродукція з фотодокументу ЦДА КФФД СРСР № 2-29887. м. Київ, 1918 р.).

5. Алёхин П.Г. Наполеоновские войны. Униформа европейских армий / П. Г. Алёхин. – М.: Яуза, ЭКСМО, 2007. – 160 с.

6. Вернье Ш. Униформа французской армии 1660–1845: Иллюстр. энциклоп. / Ш. Вернье, П. Виллинг. – М.: Эксмо, 2002. – 128 с.

7. Дяченко П. Чорні Запоріжці, Спомини командира 1-го кінного полку Чорних Запоріжців Армії УНР /П. Дяченко. – К.: Стікс, 2010. – 448 с.

8. Кибовский А. Полковой альбом Киевских гусар / А. Кибовский, Я. Тинченко // Цейтхауз. – 2002. – № 19(№3). – С. 33–36; № 20 (№4). – С. 28–30; № 22 (№6). – С. 36–37.

9. Кипнис Б.Г. История формирования и включения в контекст отечественной культуры социокультурного феномена “гу-сарство” / Б. Г. Кипнис // Историзм в культуре: Материалы Междунар. науч. конф. в Петербурге 24–25 ноября 1997 г. – Изд. СПб. гос. ун-та, 1998. – С. 59–64.

10. Когут З. Російський централізм і українська автономія: ліквідація Гетьманщини 1760–1830 / З. Когут. – К.: Осно-ви, 1996. – 220 с.

11. Марчук Л. Унікальна галерея українських мундирів / Л. Марчук // Волинь. – 2009. – 2 січня.

12. Печейкин А.В. Российские гусарские и пандурские полки на юго-западной границе Империи. 1741–1784 гг.: дис… канд. истор. наук: 07.00.02. – М., 2006. – 179 с.

168


13. Селезньов В. Гусарська балада. Чи був цей рід військ ро-сійським? / В. Селезньов // День: Щоденна всеукр. газета. – 2005. – 6 травня. – № 79.

14. Сумские гусары, 1651-1951 // Библиотека “История”. Армия и флот. Издание бывших офицеров полка. – Буэнос-Айрес, 1954. – 322 с.

15. Тинченко Я. Армии Украины 1917-1920 гг. (Серия “Униформа армий мира”) / Я. Тинченко // Библ. журн. “Техника моло­дежи”. – М., 2002. – 140 с.

16. Тинченко Я. Богданівський полк 1917-1920 / Я. Тинченко // Однострій. – Рівне, 2002, – № 7. – С. 14–20.

17. Тинченко Я. Сердюки гетмана Скоропадского. Украина 1918 / Я. Тинченко // Цейтхауз. – 2002. – № 18 (№2). – С.40–46.

18. Функен Ф. Европа ХIХ век: 1819–1850: Франция–Германия-Великобритания: Пехота–Кавалерия–Артиллерия–Инженерные войска (Энциклопедия вооружения и военного костюма) / Ф. Функен – М.: ООО Астрель, 2002. – 157 с.

19. Хвостов М. Гражданская война в России: Белая Армия / М. Хвостов, А. Карачук. – М.: Оспри, 1996. – 48 с.

20. Хвостов М. Гражданская война в России: Красная Армия / М. Хвостов, А. Карачук. – М.: Оспри, 1996. – 48 с.

21. XРенов Р. Т. Военная одежда русской армии / Р. Т. Xренов, И. Ф. Зубов, Г. Н. Коновалов, МА. Нестеров-Комаров, М. М. Те-ровкин. – М.: Воениздат, 1994. – 160 с.

22. Rest S. Des kaisers Rock im 1. Welkrieg. Verlag Militaria / S. Rest. – Wien,1998.

Надійшла до редколегії 10.11.2010 р.

Рецензент: Г. Стельмащук, Доктор мистецтво­знавства, професор, Львівська національна ака-демія мистецтв

Юрова Т.Н.

ИСТОРИЧЕСКИЕ ЭЛЕМЕНТЫ ГУСАРСКОЙ УНИФОРМЫ В УКРАИНСКОЙ ВОЕННОЙ ФОРМЕ ХХ - ХХІ В.

Исследуется и анализируется использование атрибутов, аксессуаров и элементов гусарской военной одежды в украинской униформе с точки зрения искусствоведческих принципов.

Ключевые Слова: Военная одежда, гусары, униформа, обмундирова­ние, военная форма, цветовая гамма, композиция, национальные тради­ции.

Yurova T.

HISTORICAL ELEMENTS OF HUSSAR UNIFORM IN UKRAINIAN MILITARY UNIFORM IN XX - XXI CENTURY

Іn article use of attributes, accessories and elements of hussar military clothes in the Ukrainian uniform from the point of view of art criticism principles is investigated and analyzed.

Key words: Military clothes, hussars, a uniform, regimentals, an one-system of the military uniform, colour range, a composition, national traditions.

169


УДК 94:358.119“1950/1953”

Похожие статьи