Головна Військова справа Військово-науковий вісник ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ З ФІНЛЯНДІЄЮ (1944 р.)
joomla
ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ З ФІНЛЯНДІЄЮ (1944 р.)
Військова справа - Військово-науковий вісник

КУЦЬКА О.М.*

Досліджуються основні напрями ведення пропагандистського су­проводу радянських військ, форми і способи морально-психологічного впливу та їх практичне застосування в ході бойових дій Червоної Армії з Фінляндією під час Другої світової війни.

Ключові Слова: пропаганда, агітматеріали, листівка, політоргани.

Постановка Проблеми Та Її Актуальність. Виникнення та стрімкий розвиток наприкінці ХХ століття нових засо­бів телекомунікацій та потужної обчислювальної техніки зумовили бурхливий розвиток інформаційних технологій. Тотальна інформатизація сприяла появі у військовому понятійному апараті термінів “інформаційна війна” та “ін­формаційно-психологічний вплив”. Проте, власне, ці по­няття не є новими. Так, у Другій світовій війні активно проводилось пропагандистське забезпечення бойових дій, яке деякою мірою було прообразом сучасної інформаційно-психологічної боротьби.

Важливість пропаганди у збройних протистояннях різ­ного рівня підтверджується досвідом практично всіх збройних конфліктів повоєнного періоду, протягом яких поєднувалися традиційні форми ведення пропаганди, перевірені в ході Другої світової війни, з останніми досяг­неннями у галузі інформаційно-психологічного впливу. Отже, Актуальність Проблематики Є безсумнівною.

На користь доцільності даного дослідження свідчить активна участь Українського контингенту в миротворчих і

*Куцька Олеся Миколаївна, кандидат історичних наук, викладач, Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів.

© Куцька О. М., 2011

73


Стабілізаційних операціях у різних регіонах світу, протя­гом яких проводилася пропагандистська робота щодо діяльності миротворців у країні перебування.

Новизна Дослідження Витікає з недостатньої кількості вітчизняних публікацій, присвячених інформаційно-психологічному впливу загалом, і зокрема, досвіду пропага­ндистської діяльності радянських військ під час бойових дій на території інших країн у ході Другої світової війни.

Стан Дослідження Проблеми Свідчить, що попри вагомі дослідження пропагандистського забезпечення бойових дій у роки Другої світової війни (Д. О. Волкогонов, Г. Г. Почепцов, Л. Є. Леонтьєва) дослідники оминали пи­тання інформаційно-психологічної роботи під час бойових дій з Фінляндією. Хоча в окремих публікаціях (М. Л. Волковський) існують довідкові відомості про діяль­ність радянських органів спецпропаганди, в інших (А. А. Крупенников) йдеться про агітаційну роботу серед фінських військовополонених, але вони не носять упорядко­ваного характеру і не дають можливості створення єдиної картини щодо форм і способів інформаційно-психологічної роботи. Автор статті вперше відкриває широкому загалу документи, видані Міністерством оборони СРСР, які раніше належали до інформації закритого характеру.

Метою Автора Було дослідити форми і способи пропа­гандистської роботи політорганів Червоної Армії, визна­чити особливості аргументування та мотивації стосовно військ і населення під час бойових дій з Фінляндією у 1944 р.

Розкриваючи сутність пропаганди досліджуваного пері­оду, спочатку варто розглянути військово-політичну обста­новку в районі Карельського перешийку. Провал гітлерів­ського наступу влітку 1943 р. і подальший наступ Черво­ної Армії на всьому радянсько-німецькому фронті, резуль­татом якого були прорив блокади Ленінграда у січні 1944 р., вихід Італії з війни та посилення національно-визвольної боротьби народів окупованих країн Європи, дуже погіршили воєнно-політичне становище Фінляндії і сильно знизили моральний стан її армії і населення.

У цій обстановці фінський уряд був змушений у люто­му 1944 р. звернутись до СРСР із проханням повідомити

74


Умови припинення воєнних дій та укладання миру, щоб якось пом’якшити внутрішньополітичне становище краї­ни, але правлячі кола Фінляндії вважали неприпустимими умови радянського уряду. Ця відмова від радянського ва­ріанта перемир’я ще більше загострила політичну ситуа­цію в країні. Атмосфера напруженого очікування зростала з кожним днем: заможні люди почали відправляти сім’ї і цінності до Швеції; в армії це проявлялось у появі страху перед майбутнім наступом радянських військ на фінській ділянці фронту.

9 червня 1944 р. війська Ленінградського фронту поча­ли свій стрімкий наступ на Карельському перешийку, а 20 червня – війська Карельського фронту на свірському і масельському напрямках. Унаслідок перших потужних ударів Ленінградського фронту фінські війська почали відступати. Наступні удари Ленінградського і Карельсь­кого фронтів змусили фінський уряд знову звернутись до радянського уряду із запитом про умови виходу Фінляндії з війни.

Воєнна і політична обстановка, яка склалась на середину 1944 р., була винятково сприятливою для радянської про­паганди серед фінських військ. Перед політорганами фронту було поставлено завдання: своєчасно, з максима­льною оперативністю довести до солдатів противника відомості про перемоги військ Ленінградського, Волховсь­кого, Українського та інших фронтів. Обстановка вимага­ла посилення всіх форм і методів пропагандистського впливу на противника. Це був період, коли було необхідно поряд із покращенням роботи в умовах оборони розпочати безпосередню підготовку до наступальних боїв. На підста­ві директиви начальника політуправління фронту в усіх з’єднаннях були створені позаштатні групи для роботи серед військ противника [1, 2].

Зважаючи на те, що не всі члени груп мали навички і досвід роботи з військами противника, були проведені се­мінари, на яких вивчався досвід роботи старших інструк­торів і дикторів під час наступальних боїв, технічні засоби пропаганди і розповсюдження листівок. У всіх нових з’єднаннях наказами командирів дивізій були створені агітгрупи, які були забезпечені агітмінометами, агітміна-ми і відповідним транспортом. В обох арміях звукові ста-

75


Нції були приведені у бойову готовність, організовані похі­дні друкарні на автомашинах [2].

Робота радянських пропагандистів серед військ і насе­лення противника проходила у двох площинах – загаль­нополітичній та оперативній. Перша охоплювала військо­во-політичні проблеми, питання міжнародної обстановки, співвідношення сил і засобів сторін. Стрижневим завданням загальнополітичної пропаганди був підрив суспільно-політичної системи Фінляндії, формування суспільної думки в середині держави, заклики до опору німецько-фашистському режиму [1, 381], роз’яснення цілей і прагнень СРСР у післявоєнний період.

Друга площина радянської пропагандистської роботи поширювалася на особовий склад фінської армії. Вона виходила з обстановки на фронті та його окремих ділянках (втрати у живій силі та техніці, звернення військовополоне­них до співслужбовців, помилки командування тощо) [1, 382].

Основними формами інформаційного-психологічного впливу, які застосовували радянські пропагандисти під час боїв за Фінляндію наприкінці Другої світової війни були: усна агітація (звукомовлення) та друкована пропа­ганда.

Чільне місце у радянській Друкованій Пропаганді В цей період займали Агітматеріали Інформаційного характеру. Так, за перші місяці 1944 р. була випущена 21 листівка про бойові успіхи Червоної Армії і поразки німецьких військ [2, 48]. Всього за перших чотири місяці 1944 р. було видано 65 листівок загальним тиражем 1 209000 прим., з них сьомим відділенням політвідділу армії видано 15 листівок тиражем 202000 прим. [2, 48].

Радянська пропаганда не обмежувалась поданням зве­день. Навпаки, розповідаючи про черговий успіх радянсь­ких військ, політпрацівники зазвичай завершували лис­тівку коротким висновком або закликом до фінських сол­датів, який логічно випливав з даної обстановки. Так, на­приклад, було видано декілька листівок про розгром пів­денного угруповання німців. Одна з них під назвою “Розг­ром німецької групи “Південь” завершувалась словами: “Доля південного угруповання німців очікує всі армії Ні-

76


Меччини та її васалів”. В іншій листівці, присвяченій тому ж питанню, йдеться: “Тих, хто до останнього моменту за­лишиться у таборі Гітлера, очікує та сама доля, яка спітка­ла сотні тисяч солдатів та офіцерів, які загинули за останні дні на Україні” [1, 2].

Тематичних листівок за цей період було випущено сім. Листівка “Розривайте з маннергеймівськими лахтарями” присвячена Тегеранській Декларації про відповідальність за військові злочини. Листівка “Чи до кінця з Маннер-геймом?” висвітлювала провал фінської авантюри. Дві листівки були присвячені бомбардуванню Гельсінкі й Кот­ка. У них змальовується доля Фінляндії як васала Німеч­чини [2, 49].

З початком переговорів між СРСР та Фінляндією у ра­дянській пропаганді встановилося певне затишшя, під час якого радянські політоргани обмежувались, в основному, виданням листівок інформаційного характеру, а також про­пагандою полону, як наприклад, стаття у газеті “Правда” “Фінляндія перед вибором”, яка була випущена великим тиражем для фінської армії та тилу. Також була випущена листівка “Висловлювання іноземної преси про радянсько-фінські відносини”. Наприкінці квітня була видана заява Вишинського на прес-конференції з приводу радянсько-фінських відносин.

Під час наступальних операцій військ Ленінградського фронту взимку 1944 р. політуправління видавало велику кількість листівок Оперативного Характеру (накази Вер­ховного Головнокомандувача, оперативні зведення тощо), призначених для швидкого розповсюдження серед фінсь­ких частин. Окремими листівками були видані уривки з повідомлення Радянського інформбюро “Про результати трьох років війни”.

Протягом проведення наступу Червоної Армії було приділено велику увагу Пропаганді Полону. На тему “По­лон – найбільш вірний шлях додому” було видано 11 ілюстрованих листівок [2, 53].

Для фінських частин, які відступали, була видана лис­тівка “Куди бігти, як рятуватись?”, у якій йшлось, що

77


Шлях до рятування, це - залишити лави фінської армії або здатись у полон.

Листівка “Зупиніться, попереду вірна загибель” була видана спеціально для резервних частин, які підходили з тилу до фронту. У ній розповідалось про сумну долю роз­битих частин і вказувалось, що їх чекає те саме, якщо вони не відмовляться підкорятись своїм офіцерам і підуть у бій.

Колективні Та Індивідуальні Звернення Фінських сол­датів, які були захоплені у полон, складали значну час­тину радянської друкованої продукції. У листівці, випу­щеній за підписами 70-х військовополонених, підкреслю­валось, що продовження протистояння призведе до вірної загибелі, і лише здачею у полон можна врятуватись. Було опубліковане звернення 36 полонених солдатів розбитого у перші дні наступу 1-го піхотного полку, яке було оформ­лене у вигляді траурного повідомлення “Пам’яті загиблих 1-го піхотного полку”.

Практикувалось також видання Листівок З Текстами листів Військовополонених До рідних. У цих листівках розповідалось про життя у полоні, про безглуздість продо­вження війни і т. д. Листівок такого спрямування було випущено вісім.

При публікації листівок часто використовувались дані трофейних документів – наказів, розпоряджень, звітів.

Наступною формою ведення радянської пропаганди було Звукомовлення Та Усна Агітація. Практично у кож­ному щойно звільненому місті і в більшості населених пунк­тів для роботи серед населення використовувались магнітні гучномовні установки (МГУ). За допомогою МГУ насам­перед передавали останні відомості, заяви, огляди фрон­тових газет тощо.

В усній пропаганді піднімали ті ж самі питання, що й в листівках. Для звукомовних станцій у червні було створе­но 30 програм. У звукопропаганді широко використовува­ли тексти колективних звернень військовополонених, а також виступи антифашистів. Було проведено 20 мітингів військовополонених біля мікрофона. На початок 1944 р. на Карельському перешийку працювало 9 звукомовних

78


Станцій (ЗВС). Програми передач для них складали що­денно, а інколи виходило по 2–3 програми в день [2, 50].

При розробленні програм головна увага приділялась успішному наступу військ Ленінградського та інших фро­нтів. Для забезпечення максимальної оперативності в усній пропаганді накази Верховного Головнокомандувача і найважливіші зведення Радянського інформаційного бюро про перемоги радянських військ приймались по радіо і негайно перекладались на фінську мову. Таким чином, найбільш потужні ЗВС, яким програми передач доставляли фельд’єгері або передавали телефоном, мали можливість озвучувати противнику найважливіші мате­ріали про радянські перемоги через декілька годин після їх опублікування.

У програмах передач підкреслювалось, що фінським загарбникам не уникнути такої ж розплати, яка чекала німців під Ленінградом, що година цієї розплати наближа­ється. У радянських програмах послідовно й систематично показувалась і безнадійність становища Фінляндії, неми­нучість воєнного розгрому, підкреслювалось, що бомбар­дування Гельсінкі та інших міст Фінляндії є грізним по­передженням про катастрофу, яка наближається, що для фінського солдата є лише два шляхи до порятунку: зали­шити лінію фронту або здатись у полон Червоній Армії.

У цей період дужепоширеною була пропаганда від іме­ні військовополонених. У програми передач були включе­ні виступи військовополонених, які стосувалися політич­них питань. Працівники політвідділу обмежували літера­турну правку рукописів військовополонених лише найне-обхіднішим, прагнучи зберегти всю своєрідність їх солдат­ської мови та стилю.

Під час наступу радянських військ всі звукозасоби на Карельському перешийку були спрямовані на виконання спеціального завдання. Командування вирішило провести на правому фланзі перешийку імітацію бойових дій з метою ввести в оману противника та відволікти його увагу від на­прямку головного удару. На порівняно вузькій ділянці фронту було зосереджено 3 гучномовні установки, які про­тягом двох ночей – з 9 на 10 і з 10 на 11 червня – імітували рух танків, польоту бомбардувальної авіації та артилерій­ську стрільбу [2, 53]. Саме у момент кидка радянських

79


Військ в атаку частина звукозасобів була використана для посилення бойового наступального пориву червоноармій-ців. Передавали заклики, марші, шум працюючих двигу­нів та руху техніки.

Внаслідок потужного удару радянських частин ворожа оборона була прорвана у дуже короткий строк. У перші дні наступу противник так швидко відходив, що радянські передові частини не мали вогневого контакту з ним.

Робота з полоненими – один із найвідоміших способів до­несення радянської пропаганди до фінських військ та населення. У перші ж дні наступу була розгорнута робота з військовополоненими як у з’єднаннях, так і у фронтово­му збірному таборі.

Ще 30 червня 1942 р. у таборі №242 Горьковської обла­сті відбулась 1-ша інтернаціональна конференція війсь­ковополонених. На конференції були присутні 865 анти­фашистів – німців, австрійців, чехів, фінів і румунів. Де­легати прийняли “Заклик до солдатів усіх національнос­тей”, який містив наступні рядки: “Спрямовуйте вашу зброю проти нашого спільного ворога, проти плутократів, банкірів і фашиських псів, проти Гітлера, Геринга, Анто-неску, Маннергейма, Хорті та їх підлабузників, а не проти волелюбних народів”. Цей документ підписали 518 осіб фінської та румунської національностей [3].

Незабаром відбулась ще одна конференція - на цей раз перша конференція фінських військовополонених. Відбу­валась вона у Череповці у таборі №158. Полонені, які поділяли антифашиські погляди, прийняли “Декларацію до народу та армії Фінляндії”, яка закликала покінчити з війною, злочинним урядом і фінським генералітетом, який потрапив під вплив Гітлера [3].

У зв’язку з малочисельністю фінських полонених, їх майже не було в антифашистських школах. Натомість прорадянську пропаганду з ними проводили на заняттях і семінарах табірні політпрацівники, а з метою протидії “незрілим настроям” до роботи з ними почали залучати фінських політемігрантів – Куусінена, Антикайнена, Па-кканена, Серкунена [4, 156].

Наявність у складі Ленінградського фронту трьох опе­ративних груп для роботи з фінськими військовополоне-

80


Ними дозволило швидко і детально проводити опитування військовополонених, використовуючи їх показання як у друкованій та усній пропаганді, так і в цілях інформу­вання командування.

На армійських пересильних пунктах полонені затримува­лись 1–2 доби [2, 58]. За цей незначний час необхідно було отримати загальні анкетні дані на всіх військовополоне­них, скласти від імені військовополонених агітматеріали (листівки і звукопрограми) і детально опитати декілька полонених, особливо з нових частин.

Досвід роботи сьомих відділень політвідділів армії у цьому напрямку вартує уваги. Робота була організована наступним чином. Як тільки на пересильний пункт пос­тупала група військовополонених, обробка їх починалась із заповнення заздалегідь підготовлених, надрукованих у друкарні анкет. З полонених обирався старший, найбільш ініціативний і демократично налаштований, на нього покладалась відповідальність за заповнення анкет. Вод­ночас інструктор відділення проводив бесіди з полоненими з метою виявити серед них найбільш незадоволених полі­тикою фінського уряду і командуванням армії та тих, хто знає характерні факти з життя армії і тилу, необхідні для використання у пропаганді Червоної Армії.

Ця розмова та ознайомлення із заповненими анкетами давала можливість майже безпомилково відібрати невели­ку групу з найбільш освічених та ініціативних полонених. Цій групі (за можливості) виділяли окреме приміщення і вказували, як писати листівку або програму звукопереда-чи. До обговорення складеного проекту листівки залуча­лась решта полонених, які нерідко вносили багато важли­вих зауважень. Деякі проекти листівок двічі–тричі пере­робляли. Після схвалення листівки старший групи відпо­відав за те, щоб усі полонені її підписали.

Поки полонені писали проект листівки і підписували його, інструктор відділення мав можливість провести коротке політичне опитування полонених і підготувати їх для виступу через звукомовні станції.

Звільнення військовополонених як важлива форма дезорганізації військ противника була слабким місцем у радянській роботі під час наступальних боїв у Фінляндії. За місяць наступальних дій на Карельському перешийку

81


Одна з оперативних груп політуправління фронту підго­тувала до відправлення 26 чоловік, з них було відправле­но лише 17. З числа останніх, не виконавши завдання, повернулось 8 чоловік [2, 58], проте більшість з них при­несли низку цінних відомостей про противника. Напри­клад, південніше річки Вуокси частини однієї радянської дивізії не просувались уперед, оскільки противник здійс­нював серйозний опір. Політвідділ армії вирішив на цій ділянці фронту направити у розташування противника 3-х військовополонених із завданням захопити полонених і в загальних рисах дізнатися про моральний стан против­ника. Солдати незабаром повернулись і доповіли, що вони не зуміли виконати завдання через те, що противник розпочав відхід, і вони не змогли наздогнати відступаю­чих. Крім того, загороджувальний вогонь артилерії ускла­днював їм подальший рух. Дізнавшись про це, радянські частини просунулись уперед і розпочали переслідування ворога.

У розпалі наступальних боїв Червоної Армії на Карель­ському перешийку (серпень 1944 р.) відділ пропаганди політуправління Ленінградського фронту розпочав підго­товку до організації масово-пропагандистської роботи серед фінського населення. При цьому перед відділом ставились практичні завдання щодо роз’яснення цілей при­ходу Червоної Армії на територію Фінляндії; викриття німецько-білофінської пропаганди про “жахи”, які нібито несе з собою Червона Армія; роз’яснення місцевому насе­ленню його завдань у зв’язку з приходом Червоної Армії [2, 59].

Виконання цих завдань вимагало підготовки досвідче­них пропагандистів та агітаторів, здатних виступати фінською мовою, не тільки з офіцерського складу Червоної Армії, але і з військовополонених-антифашистів. Тому відділ пропаганди відібрав у таборах 25 демократично налаштованих військовополонених-фінів і з дозволу Полі-туправління і Воєнної ради фронту організував школу антифашистів. У передмісті Ленінграда для неї був виді­лений окремий будинок. Слухачам школи були створені покращені умови. Заняття проводились з 16 по 29 вересня 1944 р. [2, 59]. Крім цього, щоденно проводилось політза-няття з поточних міжнародних і воєнних подій. Антифа-

82


Шистам демонстрували кращі радянські кінофільми, які мали пропагандистське значення.

Антифашистська школа була розпущена після того, як Фінляндія прийняла радянські умови перемир’я і вийшла з війни.

Таким чином, аналіз радянської пропаганди у Фінлян­дії показав, що основними її темами були:

Загарбницький, імперіалістичний характер війни з бо­ку фашистської Німеччини та її васалів;

Брехливість тверджень правлячих кіл Фінляндії про оборонну війну і про свою “окрему” війну;

Зростаюча міць радянської армії;

Укріплення та розширення коаліції демократичних країн;

Зовнішньополітична ізоляція Фінляндії;

Неминучість поразки гітлерівського блоку;

Розпалювання ненависті до німців;

Розвиток антивоєнних настроїв у фінській армії та в тилу;

Заклики до залишення лінії фронту, відходу в тил або до здачі в полон [1].

Після прориву фінської оборони частинами Червоної Ар­мії на Карельському перешийку і поразки німецької армії у Прибалтиці влітку 1944 р. для правлячих кіл Фінляндії стала очевидною повна безнадійність продовження бороть­би. 5 вересня 1944 р. були припинені воєнні дії. 19 верес­ня 1944 р. у Москві була підписана угода про перемир’я між СРСР та Великобританією, з одного боку, і Фінлянді­єю - з другого.

У цей період у таборах фінські комуністи переконували співвітчизників у чесних умовах укладеного між СРСР і Фінляндією перемир’я, в необхідності тривалої і міцної дружби з Радянським Союзом, у миролюбній зовнішній політиці країни соціалізму. Успіх роботи фінських політ­емігрантів разом з радянськими політпрацівниками під­твердило й те, що багато полонених почало вступати в організоване у жовтні 1944 р. товариство “Фінляндія – Радянський Союз” [3].

Угода щодо перемир’я поклала початок і масовій репа­тріації фінських військовополонених з Радянського Союзу. Шанс у числі перших опинитись на батьківщині отримали

83


Фіни, які зарекомендували себе як антифашисти і пере­довики виробництва. Серед репатрійованих знайшлись бажаючі будувати у Фінляндії соціалізм.

З цього часу розпочався новий період пропагандистської роботи союзників – період демократизації. Його основни­ми рисами стосовно армії Фінляндії були звільнення у відставку офіцерів із профашистськими поглядами; розгор­тання широкої політико-просвітницької роботи серед особо­вого складу армії з метою розвитку “сильних, свідомих, демократично налаштованих громадян” [5, 38] та надання знань щодо “основ суспільного ладу Фінляндії і вірного уявлення про зміст і значення національної самостійнос­ті” [5, 43].

Висновки. Отже, форми і способи пропагандистського впливу спецорганів Червоної Армії хоч і мали окремі не­доліки (невірна мотивація, недосконале володіння фінсь­кою мовою тощо), загалом досягали своєї мети у створенні необхідної морально-психологічної обстановки на фронті та в тилу противника. Різноплановість роботи радянських політвідділів та оперативних груп доводить, що ще в пері­од Другої світової війни пропагандистське забезпечення займало вагоме місце у плануванні ходу та забезпеченні бойових дій фронтів та армій.

Сьогодні світ увійшов у століття застосування інфор­маційних технологій. Зважаючи на цей факт, команду­ванню Збройних Сил України всіх рівнів, сучасним спеці­алістам у галузі інформаційно-психологічної боротьби при підготовці та веденні збройної боротьби слід враховувати особливості морально-психологічного стану своїх військ і населення, військ і населення союзників у можливому збройному конфлікті чи миротворчій операції та рівень контрпропагандистського забезпечення протидіючої сто­рони.

1. Волковский Н.Л. История информационных войн: в 2 ч./ Н. Волковский. – СПб.: Полігон, 2003. – Ч. 2. – 729 с.

2. Соумалайнен М. Опыт работы политорганов Ленинградского фронта среди финских войск в период Великой Отечествен­ной войны / М. Соумалайнен, Я. Куорти, И. Ритари, Н. Гринин // Бюллетень “Опыт работы”. – М.: Гл. полит. упр. ВС СССР, 1948. – №1(52). – С. 3–78.

84


3. Конасов В.Б. Финские военнопленные Второй мировой войны / В. Б. Конасов // Север. – 2002. – № 11–12.

4. Крупенников А.А. Тяжкая ноша плена / А. А. Крупенников. – М.: Рейтаръ, 2001. – С. 155–156.

5. К политической характеристике армии Польши, Чехосло­вакии, Болгарии, Румынии, Венгрии и Финляндии / [Ред. В. Тугарев] // Информационный бюллетень. – М.: Гл. по­лит. упр. ВС СССР, 1946. – №4(310). – С. 1–48.

Надійшла до редколегії 15.03.2011 р.

Рецензент: І.В. Рєпін, кандидат історичних наук, доцент, Академія сухопутних військ імені гетьма­на Петра Сагайдачного, м. Львів.

Куцкая О.М.

ПРОПАГАНДИСТСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ БОЕВЫХ ДЕЙСТ­ВИЙ КРАСНОЙ АРМИИ ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ С ФИНЛЯНДИЕЙ (1944 Г.)

Исследуются основные направления ведения пропагандистского соп­ровождения советских войск, формы и способы морально-психо­логического влияния и их практическое применение в ходе боевых действий Красной Армии с Финляндией во время Второй мировой войны.

Ключевые Слова: пропаганда, агитматериалы, листовка, политорган.

Kutska O. M.

THE PROPAGANDA IMPLEMENTATION OF THE WARFARE OF THE RED ARMY FOR THE WAR WITH FINLAND (1944)

New ways of the propaganda conduct of the Soviet Army are under study; forms and ways of the moral psychological influence and their practical usage in the way of the battlement of the Soviet Army with Finland in the period of World War II.

Key words: propaganda, agitation materials, a newsletter, political organs.

85


УДК 947.78 “1918/1919”

Похожие статьи