Головна Військова справа Військово-науковий вісник ДОСВІД МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ У МИРОТВОРЧІЙ МІСІЇ В ІРАКУ У 2003-2005 рр
joomla
ДОСВІД МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ У МИРОТВОРЧІЙ МІСІЇ В ІРАКУ У 2003-2005 рр
Військова справа - Військово-науковий вісник

ЛУНЬКОВ А. В.

У статті досліджується та аналізується історія організації морально-психологічного забезпечення українського військового контингенту у складі Об’єднаних стабілізаційних сил в Іраку у 2003-2005 рр.

Ключові слова: Військовий контингент, миротворчість, локальні війни, моральні сили.

В статье исследуется и анализируется история организации мораль­но-психологического обеспечения украинского контингента в составе Объединенных стабилизационных сил в Ираке в 2003-2005 гг.

Ключевые слова: Военный контингент, миротворчество, локальные войны, моральные силы.

In the article the features of organization of the morally psychological providing are probed in the Ukrainian military contingent in Iraq in composition Incorporated stabilizing forces in 2003-2005 years.

Key words: Military contingent, peacemaking, local wars, moral forces.

Постановка та актуальність проблеми. Проблема дослі­дження морально-психологічного забезпечення (МПЗ) діяльності військ (сил) у локальних війнах і збройних кон­фліктах ХХІ ст. вийшла на якісно новий рівень у розвитку теорії та практики ведення протиборства, що потребує більш глибокого наукового усвідомлення та обґрунтування.

За роки незалежності в Україні дещо збільшився інтерес до наукового дослідження окремих елементів і напрямів морально-психологічного забезпечення збройного проти­борства як надзвичайно складної й багатогранної проблеми. Про це свідчить значна кількість наукових праць, присвя­чених розгляду цієї проблеми.

Аналіз праць Військових науковців, а саме - О. Копаниці [2], В. Ягупова [3], В. Стасюка [4; 5], В. Безбаха [6], В. Гречанінова

* Луньков Артур Володимирович, кандидат історичних наук, начальник факультету, Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів.

© А. В. Луньков, 2009

73


[7] та інших, свідчить про неперервні пошуки шляхів удо­сконалення системи морально-психологічного забезпечен­ня діяльності військ (сил) у локальних війнах і збройних конфліктах.

Поряд із цим необхідно відзначити, що незважаючи на досить великий перелік праць як військових, так і цивільних авторів, у них недостатньо висвітлений та узагальнений досвід морально-психологічного забезпечення підрозділів Збройних Сил України у миротворчій місії в Іраку в 2003– 2005 рр.

Отже, наукова розробка цього питання, а саме дослі­дження та узагальнення історичного досвіду морально-психологічного забезпечення підрозділів Збройних Сил України у миротворчій місії в Іраку у 2003–2005 рр. на користь розвитку Збройних Сил України, є актуальною і становить Мету Статті.

Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополі­тична діяльність нашої держави спрямована на забезпе­чення її національних інтересів і безпеки шляхом підтри­мання мирного і взаємовигідного співробітництва з члена­ми міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Згідно з чин­ним законодавством Україна може брати участь у миротво­рчій діяльності Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій, мандат яких затверджено Радою Безпеки ООН. Виходячи з цього Україна бере активну участь у сфері миротворчої діяльності [1].

Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою мирних засобів.

Після військової перемоги США над режимом Саддама Хусейна президент Джордж Буш закликав світову спільно­ту взяти участь у “встановленні демократії” в Іраку.

5 червня 2003 р. Верховна Рада України ратифікувала указ Президента про участь українських військ у миротвор­чій місії в Іраку. 7 серпня 2003 р. розпочалося відправлення українських миротворців із Києва і Миколаєва до Іраку і Кувейту. 11 серпня 2003 р. український контингент був

74


Уведений в Ірак. Крім солдатів Україна доставила в Ірак свою військову техніку.

Головна база українського контингенту знаходилась у місті Аль-Кут і називалася “Дельта”. Українська бригада поступила у підпорядкування командуванню багатонаціо­нальної дивізії “Центр-Південь”, що мала у своїй основі польський контингент військ і була дислокована у провінції Васіт у 140 км від Багдада.

Морально-психологічне забезпечення миротворчих мі­сій – це комплекс соціально-політичних, міжнародно-правових, організаційних, військово-соціальних, гуманіта­рно-освітніх і соціально-психологічних заходів, спрямова­них на формування та морально-психологічне злагодження миротворчого контингенту, його всебічну підготовку та участь в операціях (спеціальних діях) з підтримання й від­новлення миру під егідою ООН, ОБСЄ та інших міжнарод­них організацій.

Кабінет Міністрів України 4 червня 2003 р. ухвалив Постанову N 869 “Про забезпечення діяльності українського миротворчого контингенту, що направляється до Республіки Ірак для участі у міжнародній миротворчій операції”. Від­повідно до неї було визначено: порядок виплати грошового забезпечення, порядок виплат компенсаційних сум війсь­ковослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН; харчування. Перед передислокацією до Іраку в 2003 р. група офіцерів штабу дивізії брала участь у спільних навчан­нях багатонаціональних сил у Республіці Польща (м. Щецін).

На етапі підготовки до виконання завдань організовува­лося проведення професійно-психологічного відбору осо­бового складу. В результаті цього 5-а окрема механізована бригада була укомплектована на добровільній основі й на 11 серпня 2003 р. становила 1680 осіб у містах Аль-Кут і Аль-Хіа та ще 10 військових у “зеленій зоні” Багдада.

Прикладом проведення заходів морально-психологічно­го забезпечення на етапі підготовки до виконання завдань є

75


Виготовлення для кожного військовослужбовця 7 омбр буклета “7-а окрема механізована бригада Південного ОК”, довідника “Військовослужбовцю ЗСУ, який виконує завдання у складі 7 омбр в Республіці Ірак”, пам’яток “Багатонаціо­нальна дивізія Центр-Південь”, “Соціальні і культурні особливості Іраку”. Широко використовувались відеофільми: “Ротація” – про хід підготовки миротворчого контингенту 4 орвб, “Українська місія в Ліберії” – виконання миротвор­чих завдань особовим складом 56 овз у Республіці Ліберія, “Зона відповідальності” – про миротворців 61 омб та 6 омбр.

Особовому складу місії було роз’яснено воєнно-політичну, економічну та екологічну обстановку в Іраку.

Таким чином, на етапі формування та підготовки мирот­ворчого контингенту проводилися наступні заходи з мора­льно-психологічного забезпечення:

– професійно-психологічний та психофізіологічний від­бір кандидатів до участі у діяльності миротворчого контин­генту;

– робота із роз’яснення особовому складу заходів безпеки та відпрацювання практичних дій щодо запобігання загроз життю і здоров’ю;

– здійснювалася спеціальна, цільова психологічна підго­товка особового складу миротворчого контингенту;

– доводилися норми міжнародного гуманітарного права, інші законодавчі та нормативно-правові акти, які визнача­ють права, обов’язки та гарантії миротворців, умови та особливості виконання завдань миротворчим контингентом, соціальні пільги і гарантії;

– вивчались культура, національні та релігійні традиції, звичаї, умови спілкування із місцевим населенням району призначення.

Українські військовослужбовці виконували завдання у таких населених пунктах: Аль-Хіа, Ас-Сувейра, пункт пере­ходу АРАФАТ (форт Бадра) ірано-іракський кордон, Вавилон, Багдад.

Перший бій в Іраку відбувся 6 квітня 2004 р. у місті Аль-Кут, потім бойові дії проходили і в інших іракських містах.

76


В основному бої велися із БТР і “хамерів”, хоча траплялися випадки “відкритих” боїв. Як повідомляла прес-служба Міністерства оборони України, були спроби проникнення до базового табору українських миротворців неподалік Аль-Кута. Затриманих іракців передали місцевій поліції. Український патруль на ділянці ірано-іракського кордону, в зоні своєї відповідальності, виявляв схованки зі зброєю та боєприпасами.

Основними завданнями миротворчої місії були:

– підтримання безпеки у зоні відповідальності, супрово­дження конвоїв, гуманітарних вантажів, несення служби на блок-постах, патрулювання тощо;

– охорона органів місцевого самоврядування, релігійних та історичних пам’яток, мостів, джерел питної води та інших важливих об’єктів;

– контроль за здачею зброї цивільним населенням та учасниками колишніх збройних формувань;

– здійснення інженерних та інших робіт, необхідних для ліквідації наслідків конфлікту, надання допомоги у забез­печенні цивільного населення питною водою;

– убезпечення діяльності міжнародних гуманітарних ор­ганізацій, надання допомоги у перевезенні гуманітарних вантажів;

– евакуація цивільного населення у разі виникнення загрози його життю;

– надання медичних послуг, насамперед першої медичної допомоги цивільному населенню.

У травні 2004 р. для підвищення безпеки українських військових в Іраку керівництво контингенту закликало місцеве населення до співпраці, а також не піддаватися на заклики екстремістів. Командир механізованої бригади, яка виконувала завдання в іракській провінції Васіт, Сергій Островський, виступив із телевізійним зверненням до місцево­го населення. Він пояснив, що місія українського континге­нту – надати допомогу із підтримання миру та безпеки у регіоні. С. Островський закликав не допустити захоплення влади екстремістами і злочинними угрупованнями. Він запопонував жителям провінції Васіт співпрацю з україн-

77


Цями. У цей же день, як повідомляла прес-служба Міністер­ства оборони, українські миротворці подарували школі міста Аль-Кут комп’ютерну техніку.

Своєю чергою Рада національної безпеки і оборони України передбачила низку заходів, спрямованих на поси­лення безпеки особового складу українського миротворчого контингенту. Зокрема, було заплановано оснастити військових більш ефективним озброєнням і військовою технікою, сучасними засобами зв’язку, радіоелектронної розвідки та навігаційним обладнанням.

Із урахуванням набутого досвіду до структури 6 омбр (порівняно із 5 омбр) було залучено більшу кількість фахівців-психологів та засновано газету “Миротворець”.

У ході проведення миротворчих операцій значна увага приділялася формуванню у свідомості військовослужбовців та населення країни образу українця як захисника. З цією метою організовували урочистості з відзначення державних свят України, на які запрошували військовослужбовців інозе­мних контингентів, представників громадськості, місцеве населення.

Організація відновлення духовних і фізичних сил мирот­ворців, виснажених одноманітними пейзажами пустелі, в якій дуже мало живого зеленого кольору, спекотним кліма­том, монотонністю діяльності, була вкрай важлива. Тому особливою популярністю серед особового складу користу­валися спільні з військовослужбовцями миротворчих кон­тингентів інших країн спортивні змагання з футболу, во­лейболу, баскетболу.

За ініціативою офіцерів управління 5 омбр було відк­рито офіцерський клуб. Працював він кожної п’ятниці. На першому засіданні був прийнятий статут клубу та обране його правління. У клубі оголошували цікаві но­вини і факти з життя бригади, здійснювали інформування про роботу миротворців, готували культурні програми, лунали авторські пісні, проводили ток-шоу, конкурси анекдотів. Офіцерами прес-центру був підготовлений жартівливий відеосеріал “Бригада” про буденне життя миротворців в Іраку [8].

78


У 6 омбр був створений колектив художньої самодіяль­ності – вокально-інструментальний ансамбль “Миротво­рець”. Репертуар складався з українських народних пісень, пісень сучасних українських естрадних виконавців, творів на військову тематику. Всього за час перебування в Респуб­ліці Ірак самодіяльний ансамбль дав 14 концертів, причому два виїзні для військовослужбовців 62-го батальйону брига­ди, який дислокувався в Ес-Сувейрі. Послухати виступи українського колективу постійно заходили сусіди – поляки, казахи, американці. Стало традицією миротворчих коалі­ційних сил ходити на концерти до українського табору.

Ще одною традицією було приготування національних страв. Так, напередодні Дня незалежності України на зага­льних зборах особового складу всі одноголосно погодились, що святкового дня на столі у миротворців повинно бути щось із української кухні. Внаслідок тринічної кухонної вахти на весь особовий склад було приготовано 10 тисяч справжніх українських вареників.

Для організації дозвілля військовослужбовців проводи­лись екскурсії до цікавих міст регіону, у розташування військових підрозділів [8].

Важливим досвідом використання релігії як одного з елементів культури у заходах морально-психологічного забезпечення було залучення Міністерством оборони Укра­їни протоієрея Володимира (Кошарко) та ігумена Іоасафа (Перетятько) до миротворчої місії в Іраку. Незважаючи на те, що священики представляли різні патріархати Правос­лавної церкви (Київський і Московський), пастви не браку­вало в обох. Окрім богослужінь вони проводили ритуали освячення військової техніки, супроводжували екипажі бойової техніки у конвоях. Була налагоджена тісна спів­праця з польським священиком, отцем М. Стшелецкім, підтримували з польськими миротворцями дружні стосун­ки, на Великдень був проведений спільний обід [9]. Досвід показав, що священнослужителі здійснювали позитивний вплив на морально-психологічний стан особового складу українського миротворчого контингенту.

Для організації морально-психологічного забезпечення в Іраку матеріально-технічна база налічувала комплекти

79


Супутникового телебачення, телевізори, відеомагнітофони, музичні центри, іншу сучасну радіоапаратуру. В умовах виконання миротворчих завдань проводилися наступні заходи з морально-психологічного забезпечення:

– оперативне інформування: з питань інформаційного забезпечення командування миротворчого підрозділу співпрацювало з командуванням багатонаціональних сил та місцевими ЗМІ;

– медико-психологічний супровід діяльності миротвор­чих контингентів;

– військово-соціальна робота;

– культурно-виховна робота;

– заходи інформаційно-психологічної протидії.

15 березня 2005 р. розпочалося поетапне виведення укра­їнського контингенту з Іраку. Двома рейсами військово-транспортного літака ІЛ-76 до Миколаєва прибула перша група з майже 140 чоловік, які несли службу в механізованій роті 72-го батальйону поблизу міста Ес-Сувейра. Протягом літа–осені 2005 р. в іракській провінції Васіт у зоні відпові­дальності українського контингенту багатонаціональної дивізії “Центр-Південь” залишалося ще близько 800 україн­ських військових. 27 грудня 2005 р. Ірак покинули останні українські миротворці.

Український миротворчий контингент перебував у складі багатонаціональної коаліції в Іраку протягом близь­ко двох років (2003–2005 рр.). За цей час загинуло 18 солдатів і офіцерів з українського контингенту, понад 40 отримали поранення. Відтак, питання медичної реабіліта­ції миротворців після повернення їх на Батьківщину було вкрай важливим. Міністр оборони України Є. Марчук своїм наказом затвердив Довгострокову програму медичної реа­білітації військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України. Зокрема, цією програмою було передбачено проведення поглибленого обов’язкового ме­дичного обстеження військовослужбовців, які виконували завдання у складі миротворчих контингентів, після їх повер­нення на Батьківщину. За результатами медичного обсте­ження військово-лікарські комісії здійснювали розподіл

80


Миротворців на три групи: ті, хто потребує стаціонарного лікування; ті, хто потребує санаторно-курортного лікування; ті, кому для відновлення функціонального стану і підви­щення працездатності показаний відпочинок.

Слід зазначити, що теоретичними аспектами реабіліта­ційних заходів в Україні займається Науково-дослідний інститут проблем військової медицини, очолюваний про­фесором, доктором медичних наук полковником Василем Варусом. Проте, на законодавчому рівні не передбачено жодних компенсаційних виплат у разі погіршення здоров’я миротворця внаслідок перенесеної хвороби, якщо пройшов певний час після повернення його на Батьківщину. Відсутні будь-які дані, за якими можна було б визначити кількість військовослужбовців, які, повернувшись із “гарячих точок” у “свої” підрозділи, згодом звільнилися у запас за станом здоров’я. Як правило, при цьому медики ставлять стандарт­ний діагноз: загальне захворювання. За таких обставин, звісно, про жодні компенсації не йдеться.

Таким чином, основним завданням морально-психологічного забезпечення миротворчих місій на заключ­ному етапі є медична реабілітація військовослужбовців-миротворців.

Висновки. Морально-психологічне забезпечення особового складу миротворчого контингенту Збройних Сил України в Республіці Ірак складалось із соціально-психологічного супроводу військовослужбовців на всіх етапах підготовки, виконання миротворчих завдань і повернення на Батьків­щину.

Основними напрямками морально-психологічного забезпечення миротворчих місій були:

– безпека особового складу, збереження життя і здоров’я військовослужбовців;

– соціально-психологічне забезпечення;

– інформаційно-пропагандистське забезпечення;

– культурно-виховна робота;

– взаємодія з органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань підтримки миротворчої діяльності;

81


– суспільна підтримка миротворців і членів їх сімей, а також організація зв’язку в інтересах соціально-психоло­гічного забезпечення;

– соціально-психологічна реабілітація.

Вивчення набутого досвіду організації морально-психологічного забезпечення підрозділів Збройних Сил України у миротворчій місії в Іраку у 2003–2005 рр. є корис­ним для успішної підготовки фахівців військового управ­ління усіх рівнів.

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 78 с.

2. Копаниця О. Натовські “замполіти” / О. Копаниця // Військо Украї­ни. – 2006. – № 5. – С. 14–15.

3. Ягупов В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій / В. Ягупов. – К.: Вид.-поліграф. центр “Київський університет”, 2002. – 208 с.

4. Стасюк В. В. Система соціально-психологічного забезпечення фу­нкціонування військових підрозділів в умовах збройних конфлік­тів / В. В. Стасюк. – К.: НАОУ, 2005. – 322 с.

5. Стасюк В. В. Досвід і проблеми морально-психологічного забезпе­чення міжнародного військового співробітництва / В. В. Стасюк // Збірник наукових праць НА ПВУ. – Хмельницький, 2003. – № 25. – Ч. 2. – С. 166–181.

6. Безбах В. Зміст, завдання та організація морально-психологічного за­безпечення, застосування військ (сил) / В. Безбах, М. Дзюба // На­родна армія. – 2003. – № 5. – 28 травня.

7. Гречанінов В. О. Нові проблеми міжнародної миротворчої діяльності України / В. О. Гречанінов, А. М. Іваненко, М. І. Шпура // Миротвор­ча діяльність ЗСУ: досвід, проблеми, перспективи. – К., 2004. – 200 с.

8. Тимощук В. Відкрито офіцерський клуб / В. Тимощук // Військо України. – 2003. – № 11–12. – С. 33–34.

9. Куліш Ю. Той, хто вважає миротворців військовими заробітчанами, просто не поважає пам’ять загиблих, які вже ніколи не побачать України / Ю. Куліш // Армія України. – 2005. – 22–28 січня.

Надійшла до редколегії 8.10.2009.

82


Похожие статьи