Головна Військова справа Військово-науковий вісник ОСОБЛИВОСТІ ДІЙ НЕЗАКОННИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ РЕСПУБЛІКИ ІРАК
joomla
ОСОБЛИВОСТІ ДІЙ НЕЗАКОННИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ РЕСПУБЛІКИ ІРАК
Військова справа - Військово-науковий вісник

ПОПКО С.М.*

Розглянуті актуальні питання організації протидії діяльності незаконних збройних формувань під час проведення спеціальних операцій з підтримки миру та стабілізації обстановки на території Республіки Ірак.

Ключові Слова: незаконні збройні формування, миротворчий контингент, бойовики, розвідка.

Рассмотрены актуальные вопросы организации противо­действия деятельности незаконных вооруженных формирований во время проведения специальных операций по поддержанию мира и стабилизации обстановки на территории Республики Ирак.

Ключевые Слова: незаконные вооруженные формирования, миротворческий контингент, боевики, разведка.

Actual problems of organisation of opposition to illegal armed formations’ activities while performing special operations for peace support and situation stabilizing in the territory of Iraq are explored in the article.

Key words: illegal armed formations, peacemaking contingent, terrorists, reconnaissance.

Актуальність Проблеми. Підрозділи Збройних Сил України з відкритим протистоянням незаконних збройних формувань (НЗФ) зіткнулись уперше під час виконання завдань у складі багатонаціональних сил (БНС) на території Іраку. Тому досвід, набутий з’єднаннями ЗС України у ході стабілізаційної фази воєнної операції “Свобода Іраку”, потребує всебічного вивчення. Ретельний аналіз тактики дій НЗФ та визначення їх особливостей у зоні відповідальності Українського миротворчого контингенту (УМК) зі складу БНС обумовлюється необхідністю розвитку тактики боротьби із незаконними збройними форму­ваннями. Автором розглядаються актуальні питання організації протидії антикоаліційним силам на тлі

*Попко Сергій Миколайович, перший заступник командувача Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України, Національна академія оборони України, м. Київ.

275


Нових форм і способів діяльності бойовиків під час проведення спеціальних операцій з підтримки миру та стабілізації обстановки.

Метою Даною Статті Є розкриття характерних рис та особливостей дій незаконних збройних форму­вань на території Республіки Ірак.

Аналізуючи досвід бойових дій в Афганістані (1979–1989) та Чечні [1–4], треба відмітити, що авто­рами робіт зосереджена увага на методах ведення партизанської боротьби бойовиками, тоді як вивчен­ня деяких робіт [5–7] та особистий досвід автора показав, що під час виконання завдань підрозділами і частинами ЗС України у складі багатонаціональних сил, діяльність антиурядових формувань в Іраку та в зоні відповідальності Українського миротворчого контингенту мала свої особливості та відзначалася широким спектром форм і способів дій незаконних збройних формувань.

Вивчення хронології боротьби із незаконними збройними формуваннями на території Іраку, аналіз їх тактики дій проти військ коаліції дозволяє в подальшому створити систему підготовки підрозділів і частин ЗС України до участі в операціях з під­тримки миру та стабілізації обстановки у будь-якому регіоні світу.

Український миротворчий контингент прибув у провінцію Васіт у серпні 2003 р. На цей момент антикоаліційні сили в зоні відповідальності 5 омбр знаходилися в стадії організації та формування. Їх основу складали колишні військовослужбовці Націо­нальної гвардії Іраку, представники служби безпеки “мухабарат” та колишні члени партії БААС. Наявність на території провінції великої кількості складів зброї та боєприпасів, які деякий час знаходились без контролю з боку командування БНС, дозволила бойовикам створити певний запас стрілецької зброї і боєприпасів. Надалі цей чинник понад рік давав можливість місцевим угрупованням незаконних збройних формувань вести активні бойові дії.

Найнебезпечнішими місцями у провінції вважались північно-західні райони навколо міста Ес-Сувейра та деякі райони довкола міста Аль-Хай –

276


Муввафакія та Аль-Башар. Наявність у цих районах великої кількості бойовиків обумовлювалася компакт­ним мешканням сунітських сімей і родин Джугейші й Аль Садун, які за режиму Саддама Хусейна обіймали високі пости в іракській армії і партії БААС. Саме представники цих родин стали керівниками груп і загонів бойовиків, що чинили опір підрозділам багатонаціональних сил і представникам силових структур Іраку в провінції Васіт. Незважаючи на зусилля щодо розвідки та нейтралізації антикоалі-ційних елементів, у районі міста Ес-Сувейра постійно діяло до 5-ти терористичних груп, загальною чисельністю близько 150 чоловік, навколо міста Аль-Хай – 2–3 групи кількістю до 70 бойовиків.

Хронологія нападів на підрозділи Українського миротворчого контингенту на території Іраку бере початок з 28 жовтня 2003 р., коли о 20.30 за місцевим часом у районі колишнього військового шпиталю біля міста Ес-Сувейра в засідку потрапив патруль 52-го батальйону 5 омбр. Внаслідок цього поранення різної важкості отримали 7 військово­службовців, були пошкоджені 2 одиниці техніки (БТР-80). Бойовиками був застосований комбінова­ний спосіб нападу з одночасним підривом радіо-керованого фугасу, з двох напрямків був відкритий щільний вогонь із гранатометів і стрілецької зброї. Керівництво нападниками здійснював колишній бригадний генерал іракської армії Аль-Фадель.

Слід зазначити, що подібний випадок стався у квітні 2004 р. Тоді комбінованого нападу зазнав патруль 62-го батальйону 6 омбр у районі Аз-Зубай-дія. Після підриву фугасу останній у колоні БТР-80 був пошкоджений вогнем із РПГ-7 та 14,5-мм станко­вого кулемета КПВТ, втрати серед особового складу склали 2 убитих і 5 поранених. В обох випадках була застосована тактика раптового нападу на дрібний підрозділ з миттєвим виходом бойовиків із бою.

До складу НЗФ, що діяли на території провінції Васіт, входило чимало колишніх саперів спеціальних підрозділів Національної гвардії колишнього режиму, які застосовували тактику “фугасної війни”, чому сприяла наявність великої кількості боєприпасів на

277


Колишніх складах РАО та авіаційних бомб на аеродромі “Шейх Машар”. Взагалі під час виконання завдань зі стабілізації обстановки та підтримання миру в зоні відповідальності УМК (серпень 2003 р. – грудень 2005 р.), бойовиками НЗФ було здійснено понад 30 нападів із використанням фугасів. Так, у серпні 2004 року під час забору води у районі складів “Чарлі” підрозділ матеріального забезпечення 62 омбр був атакований серією вибухів радіокерованих фуга­сів, унаслідок чого загинув один і було поранено двоє військовослужбовців УМК, виведено з ладу спеціаль­ний автомобіль. Але головними цілями “фугасної війни” залишались транспортні засоби конвоїв і патрулів.

Одним із способів здійснення нападів, особливо на базові табори та постійні блокпости, був обстріл із мінометів (60-мм і 82-мм) як із вогневих позицій, так і з автомобілів та некерованими реактивними снаря­дами (НУРС) із саморобних пускових установок. Під час виконання завдань підрозділи УМК зазнали понад 50 обстрілів. Основними об’єктами нападу бойовиків були базовий табір “Зулу”, блокпости “міст Хамаді” та “міст Ес-Сувейра”. Тактика дій бойовиків під час цих нападів не відзначалася різноманітністю – 5–6 пострі­лів з міномета або 1–2 пуски НУРСів і миттєвий вихід із району. Суттєва відстань від об’єктів обстрілу та відсутність можливості коригування вогнем не дозво­ляло бойовикам завдати якихось збитків підрозділам Українського миротворчого контингенту.

Хронологію всіх нападів на підрозділи Українського миротворчого контингенту відображає циклічність кількості здійснених нападів та активності угрупо­вань НЗФ у провінції Васіт. Як правило, їх пік приходився на післяротаційний період. Це говорить про спробу керівників опозиції у зоні відповідальності УМК впливати на хід виконання завдань підрозді­лами багатонаціональних сил. Статистика свідчить: у березні–квітні 2004 р. проти підрозділів 6 омбр було здійснено 16 нападів; у жовтні-грудні 2004 р. проти підрозділів 7 омбр – 21 напад. У цей період одночасно спостерігалась тенденція активності незаконних збройних формувань і проти підрозділів іракської

278


Поліції й армії. Так, 15 листопада 2004 р. у місті Ес-Сувейра одночасно були атаковані міська дільниця поліції і підрозділ 403-го батальйону іракської армії. Близько 150 бойовиків вночі одночасно з обстрілом із мінометів і РПГ з двох напрямків атакували вказані об’єкти та знищили весь особовий склад зазначених підрозділів, зруйнувавши при цьому будівлі й вивівши з ладу наявні транспортні засоби. Передусім цей захід був спрямований на підрив авторитету нової влади та залякування місцевого населення. Акти терору та диверсій також відмічались у населених пунктах Сарабаді й Аль-Хафрія, на трасі Багдад – Аль-Кут.

Діяльність НЗФ проти сил коаліції та представників місцевих органів самоврядування в зоні відпові­дальності Українського миротворчого контингенту (північно-західні райони навколо міста Ес-Сувейра) характеризує тактику дій НЗФ: напади проводяться на невеликі підрозділи, які виконують завдання за межами пунктів постійної дислокації, – патрулі, конвої, блокпости; витіснення військ багатонаціо­нальних сил із міст здійснюється не лише з метою захоплення території, а й для проведення антикоалі-ційної пропаганди серед місцевого населення; облад­нання вогневих позицій у населених пунктах проводиться, в основному, з використанням найви­щих будівель; використовуються невеликі мобільні групи складом 4–6 осіб (у тому числі озброєних РПГ та кулеметами), які своїми діями мають заманити підрозділи БНС у засідки. Підготовка засідок здійс­нювалася з використанням керованих вибухових пристроїв і завчасно обладнаних вогневих позицій снайперів і гранатометників, у разі встановлення контролю над місцевістю проводилося мінування головних доріг, які ведуть до міст, а також через мости; одразу після зайняття місцевості створюється система спостереження й оповіщення про підхід коаліційних військ, для чого використовують сучасні радіозасоби, мережі мобільного та супутникового зв’язку, а також місцевих жителів, особливо підлітків.

Підготовка та проведення операцій включала два етапи: перший – підготовка до проведення операції;

279


Другий – безпосереднє проведення бойової операції і терористичних актів.

Перший етап включав проведення ретельної розвідки та безпосередню підготовку бойовиків і району бойових дій. Бойовики вивчали місця розта­шування коаліційних військ, їх систему охорони й оборони, місця зберігання зброї і боєприпасів, військової техніки, характер діяльності військ, маршрути висування для проведення засідок і міну­вання доріг, закладення фугасів.

З метою підвищення ефективності підготовки та проведення диверсійно-терористичних актів бойови­ки НЗФ активно проводили розвідку об’єктів сил коаліції, насамперед, із використанням агентурного проникнення та спостереження за допомогою техніч­них засобів розвідки. Розвідку вели і спеціальні розвідувально-диверсійні групи із засобами зв’язку, котрі діяли на легкових автомобілях. Особливу увагу розвідка бойовиків приділяла визначенню місць розташування командних пунктів військ.

Для отримання повних і достовірних розвідуваль­них даних про підрозділи коаліційних військ бойовики використовували торгові пункти поблизу об’єктів БНС або здійснювали спостереження за об’єктами коаліційних сил під приводом ремонту автомобілів. Крім того, одним із напрямів забезпечен­ня безпеки підготовки збройних нападів і теро­ристичних актів було використання збройними угрупованнями й екстремістськими організаціями спеціалізованих автомобілів, у т. ч. швидкої медичної допомоги та вантажних автомобілів, пристосованих для перевезення будівельних матеріалів і сільсько­господарської продукції.

На другому етапі проводилась дорозвідка маршру­тів висування. Проведення засідок, захоплення вигідних районів місцевості, висування загонів бойовиків проводилося головним чином у нічний час.

Найбільш поширеним способом дій НЗФ було застосування вибухових пристроїв із використанням замінованих автомобілів, дистанційно керованих фугасів. Антикоаліційні сили постійно вдосконалю­вали тактику застосування вибухових пристроїв, яка

280


Характеризувалася такими особливостями: для здійснення нападів на колони бойовики закладали, як правило, два керованих фугаси на узбіччі доріг, один із них погано замаскований і призначений для введення в оману та зупинки колони, а інший – для підриву та завдання втрат колоні. Аналіз нападів на БНС вказує на ретельне планування й тривалу підго­товку операцій, досить високий вишкіл бойовиків під час нападів. Про це свідчать ті факти, що перед нападом проводилася розвідка об’єкта й обиралося місце проведення. В ході нападу застосовували: фугас (2–3 152-мм артилерійських снаряда), 23-мм ЗУ-23-2, РПГ, стрілецьку зброю; для нападів на патрулі та підрозділи коаліційних сил під час здійснення ними зачищення споруд проводилося мінування будинків. Для привернення уваги коаліцій­них військ на заміновані будинки поширювалася хибна інформація стосовно наявності там складів зброї. Для підриву фугасу широко використовували автомобільні охоронні сигналізації, радіотелефони тощо. Вибухові пристрої, які застосовували іракські бойовики, постійно вдосконалювалися.

Існує три основних способи підриву саморобних вибухових пристроїв: по дротах; з використанням радіоелектронних засобів; за допомогою годиннико­вого таймера.

Для зупинки транспортних засобів часто вико­ристовували штучно створені перешкоди, трупи дітей та жінок, людей у формі військовослужбовців БНС. При виявленні таких перешкод виникає необхідність виходу з транспортного засобу та вжиття заходів для продовження руху або обстеження тіла. Саме тоді й приводився у дію заряд вибухівки. Основні методи закладки саморобних вибухових пристроїв умовно можна поділити на підземний, наземний, надземний. Найчастіше використовують радіокеровані саморобні вибухові пристрої (близько 60%). Перевагами цього способу є максимальна дальність подання сигналу на підрив вибухового пристрою (100 – 3000 м), подання сигналу з будь-якого напрямку, що дає можливість групі управління забезпечити собі фактично

281


Стовідсоткову безпеку та вибирати місце подання сигналу.

Часто бойовики застосовували обстріли підрозділів БНС із мінометів. Кількість таких нападів складає понад 20% від загальної кількості нападів. При цьому рівень координації діяльності бойовиків при здійснен­ні комбінованих нападів продовжує зростати, що свідчить про вдосконалення тактики дій збройних угруповань в Іраку. Мінометним обстрілам під­даються як об’єкти БНС (базові табори, блокпости, конвої та патрулі), так і місцеві органи влади. Мінометний обстріл дає можливість здійснити декілька пострілів до того, коли буде виявлена вогнева позиція та будуть вжиті відповідні заходи безпеки. Основні способи застосування мінометів – із ґрунту (міномет заздалегідь заривають у ґрунт), що дозволяє приховувати позицію та непомітно її покинути після обстрілу; з використанням вантажних автомобілів (у кузові закріплюють міномет, пере­важно 60 або 82-мм), що підвищує мобільність і дає можливість наблизитись до об’єктів ураження на мінімальну відстань.

Бойові дії, що вели незаконні збройні формування у зоні відповідальності Українського миротворчого контингенту, наочно демонструють тенденції зброй­ного протистояння у провінції Васіт. Протягом всього терміну перебування УМК на території Іраку (серпень 2003 р. – грудень 2005 р.) відмічається декілька етапів діяльності НЗФ.

Перший – етап неорганізованих заходів із дестабі­лізації обстановки у провінції, спрямованих на зрив процесів формування державних структур, органів місцевого самоврядування та підрозділів охорони правопорядку. На цьому етапі, що тривав з серпня до жовтня 2003 року, нечисленні групи прихильників колишнього режиму здійснювали накопичення зброї та боєприпасів, вели активну розвідку місць розташування й об’єктів підрозділів БНС. Методом залякування місцевого населення та проведенням дрібних диверсій на шляхах провінції бойовики підтримували напруженість і нестабільність суспіль­ного життя. Активістами опозиції в містах і селах

282


Провінції здійснювалися заходи щодо дискредитації органів нової влади, діяльності коаліційних сил. Недосконалість митного контролю на ірако-іранському кордоні створила умови для підвищення цін на товари першої необхідності, що, своєю чергою, призвело до погіршення кримінальної обстановки. Розбій та бандитизм став невід’ємною частиною нічного життя у багатьох містах провінції.

Найвища активність бойової діяльності НЗФ у зоні відповідальності УМК відмічалася на другому етапі збройного протистояння, який охоплює період з листопада 2003 р. по листопад 2004 р. Саме на цей час у діях бойовиків відмічається цілеспрямованість та організованість. Напади і терористичні акції набули вигляду чітко спланованих та вміло керованих заходів як проти місцевої влади, так і проти діяльності багатонаціональних сил. На цьому етапі збільшується кількість атак на підрозділи УМК: застосування радіокерованих фугасів, мінометні обстріли блокпостів, пуски НУРСів по базових таборах, засідки проти патрулів і конвоїв. У квітні 2004 р. загальнонаціональне повстання шиїтів під проводом Мухтади Аль Садра, що прокотилося по всій країні, мало певні наслідки і вплинуло на дестабілізацію обстановки у провінції Васіт.

Неспроможність місцевих силових структур проти­стояти діяльності бойовиків, здійснювати контроль над ситуацією у провінції та на її кордонах, примусили командування УМК із другої половини 2004 р. кардинально змінити форми та способи вико­нання завдань щодо підтримки миру і стабільності обстановки у своїй зоні відповідальності. Продовжую­чи виконувати бойові завдання з патрулювання, конвоювання та охорони об’єктів життєдіяльності, українські військовослужбовці активно включились у процес створення та підготовки іракських силових структур.

З метою централізації і координації діяльності силових структур Іраку, що діяли в зоні відпові­дальності, а також для організації тісної взаємодії з підрозділами БНС у серпні 2004 р. у місті Аль-Кут був розгорнутий Об’єднаний координаційний центр (ОКЦ)

283


Із відповідним обладнанням і засобами управління й зв’язку. Підтвердженням вірно обраного шляху, стабі­лізації обстановки у провінції методом впливу на процеси створення іракських силових структур стало проведення вдалих спільних операцій на кордоні “Коридор” і “Фарватер”. Сумісні заходи під час прове­дення операцій “Вибори-2005” та “Арбаїн і Ашура” дозволили забезпечити проведення виборів. Поступо­ве нарощування професійно підготовлених боєздат­них підрозділів іракської армії і підрозділів прикор­донної поліції дозволило вже в серпні 2004 р. здійснити передачу повноважень по контролю за ділянкою ірако-іранського кордону від підрозділів

6 омбр підрозділам і частинам 3-ї дивізії прикордон­ної служби Іраку. В подальшому командування

7 омбр, продовжуючи заходи щодо підготовки ірак­ської армії, поетапно збільшувало кількість об’єктів, які переходили під контроль іракської поліції й армії, що дозволило до лютого 2005 р. у зоні відпові­дальності УМК передати під контроль іракської армії (52 пбр) північно-західні райони провінції. В свою чергу, це дало можливість, не знижуючи рівня безпеки і стабільності, поетапно скорочувати чисель­ність Українського миротворчого контингенту.

Таким чином, на тлі складної воєнно-політичної обстановки в Іраку та її погіршення на початку грудня 2005 р. у провінції Васіт відбувався третій етап діяльності НЗФ, який характеризувався знижен­ням активних бойових дій із боку груп і загонів опозиції. Спрямована на збільшення кількості підго­товлених частин і підрозділів іракської армії діяльність Українського миротворчого контингенту привела до завершення у грудні 2005 р. місії ЗС України на території Іраку, при цьому протягом останніх десяти місяців проти УМК не було здійснено жодного нападу.

Роблячи Висновки, слід зазначити, що у тактиці дій незаконних збройних формувань виразно прогля­дається ряд особливостей. Це – прагнення до досяг­нення раптовості, ретельний облік співвідношення сил і засобів, умов обстановки, всебічна підготовка бою; широке застосування спеціальних способів дій

284


(основу становлять партизанські); добре організована розвідка з використанням місцевого населення й агентури у державних структурах влади. При цьому основними принципами протидії залишаються веден­ня бойових дій невеликими групами та загонами; ухиляння від прямих зіткнень із переважаючими силами регулярних військ; намагання не втягувати у позиційні бої; відмова від утримання займаних районів протягом тривалого часу.

Аналізуючи накопичений досвід боротьби з НЗФ, важливо зробити висновки і завчасно готувати частини та підрозділи до застосування у спеціальних операціях. З урахуванням цього досвіду доцільно вже сьогодні багато чого переглянути в питаннях організації бойової й оперативної підготовки військ.

По-перше, внести уточнення у діючі статутні документи, а за необхідності й розробити нові настанови, інструкції (пам’ятки), рекомендації для військ, особливо з питань підготовки та проведення спеціальних військових дій (пошукових, ізоляційно-блокуючих, розвідувально-ударних, рейдово-штурмо­вих у населених пунктах), боротьби з вогневими засідками, відбиття нальотів бойовиків, недопущення диверсійно-терористичних актів, дій на замінованій місцевості, проведення колон, охорони та оборони об’єктів.

По-друге, необхідно докорінно змінити систему бойової підготовки так, щоб вона дозволяла з більшою ефективністю готувати фахівців та сприяла злагодженню бойових підрозділів. У цьому відношенні велику користь могли б принести навчальні центри, обладнані відповідною навчально-матеріальною базою, у штаті яких були б інструктори, здатні підго­тувати кваліфікаційних спеціалістів із будь-яких складних і дефіцитних спеціальностей (вогнеметник, сапер, снайпер тощо).

1. Никитенко Е.Г. Афганистан: От войны 80-х до прогноза новых войн. – М.: ООО Астрель; АСТ, 2004. – 362 с.

2. Асташкин Н.С. По волчьему следу. Хроника чеченских войн. – М.: Вече, 2005. – 416 с.

285


3. Батюшкин С.В. Ставка на внезапность // Армейский сборник. – 2002. – № 10. – С.29–34.

4. Колесніков В.О., Кривошеєв А.М. Форми і способи боротьби з повстанцями та партизанами. – 4-е вид. перераб. і доповн. – Суми: ЗАТ “ІСА-інтерпапір”, 2006. – 364 с.

5. Иванов В.П. В Ираке потеряна стратегическая цель. Боевики атакуют войска коалиции до 60 раз в день // Независимое военное обозрение. – 2005. – № 17.

6. Горшков А.Б. Иррегулярная война в Ираке: проблемы США и коалиции // Независимое военное обозрение. – 2006. – № 18.

7. Свиридов А.М. Некоторые особенности операции “Свобода Ираку” // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – №5. – С. 2–7.

8. Локальні війни та збройні конфлікти другої половини XX століття: (історико-філософський аспект): Монографія / О. І. Гуржій, С. П. Мосов, В. Д. Макаров та ін. – К.: Т-во “Знання України”, 2006. – 356 с.

9. Колесніков В.О., Кривошеєв А.М. Розвиток поглядів на підготовку та проведення спеціальних операцій у збройних конфліктах. – Суми: “Мрія–І” ЛТД, 2004. – 260 с.

© С. Попко, 2009

Надійшла до редколегії 20.04.2009.

286


УДК 172:316.3(477)