Головна Військова справа Військово-науковий вісник ЗАСТОСУВАННЯ ВИДІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ І РОДІВ ВІЙСЬК У ЛЬВІВСЬКО-САНДОМИРСЬКІЙ ОПЕРАЦІЇ
joomla
ЗАСТОСУВАННЯ ВИДІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ І РОДІВ ВІЙСЬК У ЛЬВІВСЬКО-САНДОМИРСЬКІЙ ОПЕРАЦІЇ
Військова справа - Військово-науковий вісник

РОМАНОВСЬКИЙ Я. Я.*

У статті висвітлено роль, місце, характерні риси та особливості засто­сування видів збройних сил і родів військ у Львівсько-Сандомирській операції.

Ключові слова: збройні сили, застосування видів збройних сил і родів військ.

Постановка проблеми та її актуальність. У наступальних операціях Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни важливе місце займає Львівсько-Сандомирська наступальна операція. Вивчення військовими фахівцями ролі, місця, характерних рис та особливостей застосування видів збройних сил і родів військ Червоної Армії являє науковий і практичний інтерес не тільки для історичної, а й для сучасної воєнної науки.

Проведення спеціального воєнно-історичного аналізу Львівсько-Сандомирської наступальної операції є актуаль­ним і має певну теоретичну та практичну значимість, зва­жаючи на такі обставини. Здійсненне науковцями до цього часу науково-історичне дослідження операцій 1-го Україн­ського фронту не можна вважати всебічним, оскільки на проблему застосування видів збройних сил увага звернена не достатньо. Саме тому Метою статті Є ґрунтовний аналіз застосування видів збройних сил і родів військ 1-го Україн­ського фронту у Львівсько-Сандомирській операції.

У цій операції знищення великих сил об’єднаних німе­цько-угорських військ та досягнення мети радянського командування було забезпечено вмілим застосуванням видів збройних сил і родів військ 1-го Українського фронту.

12 червня 1944 р. увечері, після проведення розвідки, було встановлено, що на Рава-Руському напрямку німецьке

*Романовський Ярослав Ярославович, кандидат історичних наук, заступник начальника факультету, Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів.

© Романовський Я. Я., 2010

78


Командування під прикриттям ар’єргардів почало відводи­ти головні сили на другу смугу оборони. Використовуючи таку обстановку, не проводячи артилерійської підготовки, силами 3-ої гвардійської і 13-ої армій за підтримки авіації 1-й Український фронт перейшов у наступ.

Найбільш важливу роль у Львівсько-Сандомирській операції відіграли Бронетанкові та механізовані війська, на­самперед танкові армії. 15 липня для дії в оперативній глибині була введена кінно-механізована група генерала В. Д. Баранова, а з ранку 17 липня – 1-ша гвардійська танко­ва армія генерала М. Е. Катукова. Успішно розвиваючи на­ступ, вона з ходу форсувала Західний Буг і продовжувала просуватись уперед. Кінно-механізована група оволоділа населеним пунктом Кам’янка-Струміловська (Кам’янка-Бузька). Використовуючи успіх танкових з’єднань, війська 3-ої гвардійської і 13-ої армій 18 липня просунулися на 20– 30 км й охопили німецьке угруповання військ у районі населеного пункту Броди з півночі, північного заходу і заходу [2].

3-я гвардійська танкова армія генерала П. С. Рибалка вводилася вранці 16 липня у вузький коридор прориву, коли частини 60-ої армії прорвали оборону німецьких військ у глибину 18 км і на 4-6 км завширшки. Вихід танко­вої армії на оперативний простір відкрив широкі можливо­сті для маневру військ, забезпечив високі темпи наступу і масштабні оперативні результати.

Введення у битву танкових армій у перший день опера­ції для завершення прориву тактичної зони оборони німе­цьких військ та включення їх у перший оперативний еше­лон довели свою доцільність.

Зауважимо, що у Ставки на той час була інша думка щодо використання танкових армій. Навіть у 1944 р. знахо­дилися окремі воєначальники, які прорив оборони против­ника у польових умовах вважали за можливе проводити тільки стрілецькими військами, тобто багнетом, кулеметом і артилерією, а вже потім вводити танкові армії у прорив. При цьому піхота зазнавала великих втрат, а за нею стояли танкові армії і чекали, поки їм буде забезпечений прорив.

79


З бронетанкових військ у складі фронту було 7 танкових корпусів, 3 механізовані корпуси і 4 окремих танкових бри­гади, 18 танкових полків, 24 полки самохідної артилерії. Загальне число танків і самохідно-артилерійських установок складало 2206, з них 1677 танків і 529 артилерійсько-самохідних установок. Понад 90% усіх танків і артилерійсько-самохідних установок використовувалося на напрямку головних ударів [1].

Основна маса бронетанкових і механізованих військ фронту використовувалась у складі танкових армій і кінно-механізованих груп. Для дій у складі груп безпосередньої підтримки піхоти було виділено 349 танків і САУ. Загаль­новійськові армії, що діяли на головному напрямку, мали можливість створити щільність не більше 14 одиниць на 1 км ділянки прориву.

Хід бойових дій при прориві тактичної глибини оборони противника, особливо на львівському напрямку, показав, що кількість виділених танків і САУ в групи безпосередньої підтримки піхоти було недостатнім.

Важливе місце в операції відводилось Артилерії. Так, прорив на львівському напрямку проходив у складній і напруженій обстановці. Через це довелося на відміну від Рава-Руського напрямку готувати та проводити артилерій­ську підготовку, що тривала 1 годину 30 хвилин [2].

У складі 1-го Українського фронту крім штатних арти­лерійських засобів дивізій і полків було 4 артилерійські дивізії, 9 гарматних артилерійських бригад, гаубична арти­лерійська бригада, 4 гаубичних артилерійських полки, 6 винищувально-протитанкових бригад, 36 винищувально-протитанкових артилерійських полків, 19 мінометних пол­ків, мінометна бригада, 4 гвардійські мінометні бригади, 14 гвардійських мінометних полків, 9 зенітних дивізій і 17 окремих зенітних полків. Загалом фронт мав 6017 гармат, 7062 міномети, 1056 реактивних установок [1].

У військах 1-го Українського фронту, що проривали оборону противника, створювалися полкові, дивізійні, кор­пусні й армійські артилерійські групи. Особливо сильні артилерійські групи були створені у 60-й і 38-й арміях.

80


Артилерійська підготовка, як правило, проводилась про­тягом 1 години 40 хв: перший вогневий наліт – протягом 15 хв, придушення, руйнування і знищення – 60 хв, вогне­вий наліт по артилерійських і мінометних батареях проти­вника – 10 хв і останній вогневий наліт – 15 хв. Атаку піхоти і танків забезпечували вогневим валом.

Отже, основними чинниками, що забезпечили швидке оточення і знищення угруповання німецьких військ, у ра­йоні м. Броди були вихід 1-ї і 3-ї гвардійських танкових армій та кінно-механізованої групи генерала В. К. Баранова глибоко в тил ворога; досить швидкий наступ 13-ої армії на правому фланзі; нарощування сил з глибини за рахунок других ешелонів і резервів армій фронту; нарощування сили удару в глибину.

Безперервними ударами з повітря, вогнем артилерії, атаками танків і піхоти оточені німецькі війська були дез­організовані: 22 липня бродівське угруповання німецьких військ припинило своє існування. Війська 1-го Українського фронту знищили більше 38 тис. німецьких солдатів, захо­пили великі трофеї, узяли в полон 17 тис. солдатів і офіце­рів, зокрема командира 13-го армійського корпусу генерала Гауффе з його штабом, а також командирів дивізій генера­лів Ліндемана і Недтвіга [2].

Одночасно наші війська продовжували наступ. Львів був одним з важливих стратегічних об’єктів і великим центром комунікацій. 18 липня війська 3-ї гвардійської танкової і 13-ї армій знаходились у 20–30 км від міста, 4-а танкова армія своїм 10-м гвардійським танковим корпусом вийшла в район Ольшаниці (40 км на схід від Львова).

24 липня 1944 р. розгорнувся концентричний наступ на Львів. Зі сходу і північного сходу наступали війська 60-ї армії. 10-й гвардійський танковий корпус вів бій у місті. На захід від Львова, у район Яворова вийшов 6-й гвардійський танковий корпус 3-ї гвардійської танкової армії. У німецьких військ залишався тільки один шлях відходу на південний захід – на м. Самбір. Протягом 24, 25 і 26 липня йшли запеклі бої на підступах до Львова. Вранці 27 липня найбільше місто Західної України було звільнено від фашистських загарбників. Розгромлені німецькі частини поспішно відходили на захід.

81


Майже одночасно зі звільненням Львова війська 3-ї гвар­дійської танкової армії, а також 53-ї і 22-ї бригад 1-ї гвардій­ської танкової армії 27 липня нічним штурмом узяли місто і фортецю Перемишль.

У результаті розгрому противника в районі Львова і втрати ним міст Рава-Руська, Перемишль, Володимир-Волинський німецька група армій “Північна Україна” не тільки зазнала великих втрат, але й виявилася розколотою на дві частини.

Склалася вигідна обстановка для стрімкого наступу ар­мій правого крила 1-го Українського фронту до Вісли і на Сандомир, а також для розвитку успіху арміями лівого крила у напрямі Дрогобича і розгрому 1-ї танкової армії німців і 1-ї угорської армії у передгір’ях Карпат. Тепер завдання полягало в тому, щоб притиснути противника до Карпат і розбити його там.

Діючи напористо, війська 1-ї гвардійської армії за спри­яння 18-ї армії 27 липня звільнили обласний центр Прика­рпаття Станіслав.

Головні сили 18-ї армії 1-го Українського фронту протя­гом 28–30 липня невідступно переслідували противника, 30 липня оволоділи залізничною станцією Долина, перерізавши шосейну дорогу, яка вела через Карпати в Угорську рівнину.

1-а гвардійська армія у взаємодії з 4-ю танковою армією і частиною сил 38-ї армії продовжувала наступ і 5 серпня оволоділа важливим вузловим містом Стрий.

Однією з характерних особливостей даного етапу опера­ції було те, що більшість оперативних завдань вирішувалися одночасно і здійснювалися групою армій у тісній операти­вній взаємодії видів збройних сил і родів військ. Так, війсь­ка 3-ї гвардійської, 13-ї і 1-ї гвардійських танкових армій і кінно-механізованої групи вирішували одну оперативну задачу з розгрому Рава-Руського угруповання німецьких військ і виходу до річки Сан (з 19 по 23 липня). Війська 60-ї армії у взаємодії з 3-ю гвардійською, 4-ю танковою арміями і частиною сил 38-ї армії успішно завершили розгром Бродівського угруповання німців.

Основними силами центрального ударного угруповання 1-го Українського фронту з 24 по 27 липня було виконано завдання з оволодіння Львовом і Перемишлем. Війська

82


Лівого крила фронту (1-а гвардійська і 18-а армії) у той же період в тісній оперативній взаємодії з центральним ударним угрупованням вирішували оперативну задачу на Станіславсько-Дрогобицькому напрямку.

Вихід 1-ої гвардійської танкової і 13-ї армій до рубежу Вісли пройшов успішно, високими темпами і організовано. Армії підійшли до річки на широкому фронті і з ходу почали її форсувати з використанням військових і підручних переправних засобів.

До кінця серпня німецьке командування збільшило кількість своїх військ на Сандомирському плацдармі більш ніж удвічі. Проте війська 1-го Українського фронту відбили всі контрудари противника і міцно закріпили плацдарм, який мав завширшки до 75 км і в глибину – 60 км. Наяв­ність такого важливого плацдарму забезпечувала можли­вість розвернути на ньому велике ударне угруповання для подальшого наступу на захід, до Сілезії.

У боях за розширення плацдарму велику роль відіграла Авіація 1-го Українського фронту. Протягом серпня повіт­ряна армія зробила більше 17 тис. літако-вильотів і провела до 300 повітряних боїв. У повітряних боях було збито бли­зько 200 літаків противника.

Запеклі бої також проходили на всьому фронті 60-ї і 38-ї армій. Особливо напружена обстановка склалась у смузі 38-ї армії. Німецьке командування, створивши ударне угруповання з 1-ї і 8-ї танкових дивізій, з ранку 15 липня почало масовані контрудари. Німецьким військам вдалося на деяких ділянках потіснити частини 38-ї армії на 2–4 км. Щоб виправити положення, 2-й повітряній армії було наказано завдати масованих ударів бомбардувальною і штурмовою авіацією по танковому угрупованню німців на ділянці цієї армії. Саме тут виявились уся сила і потуж­ність авіаційного угруповання, що знаходилося в розпо­рядженні командувача фронтом. У другій половині дня 15 липня бомбардувальники і штурмовики 2-ї повітряної армії зробили близько 2 тис. літако-вильотів. Ударами авіації і артилерії 38-ї армії німецькі танкові дивізії були дезорганізовані, зазнали значних втрат, і наступальні мо­жливості їх знизилися [2].

83


У складі 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту знаходилося дев’ять авіаційних корпусів, три окремі авіа­ційні дивізії, чотири окремі авіаційні полки і чотири окремі авіаційні ескадрильї. У всіх цих з'єднаннях і частинах налі­чувалося 679 бомбардувальників, 1419 винищувачів, 1046 штурмовиків, 102 розвідники і корегувальники [1]. Створена мережа аеродромів забезпечувала можливість посадки кожного полку на свій аеродром.

Велику роботу провела Авіаційна розвідка 2-ої повітряної армії 1-го Українського фронту, яка зробила фотозйомку всіх смуг оборони та основних оборонних споруд першої смуги. На підставі цих фотознімків було виявлено близько 30 тис. різних тактичних об’єктів.

Львівсько-Сандомирська операція закінчилася 29 серпня, коли війська 1-го Українського фронту перейшли до обо­рони на всьому фронті [3].

Львівсько-Сандомирська операція мала велике воєнно-політичне значення. Були розбиті 32 німецькі дивізії і 8 дивізій повністю знищені. Група армій “Північна Україна” була розгромлена. Тільки з 14 по 31 липня противник втра­тив убитими, пораненими і полоненими близько 200 тис. солдатів і офіцерів. При цьому війська 1-го Українського фронту захопили величезні трофеї: понад 2200 гармат різ­них калібрів, 500 танків, 10 тис. автомашин, 666 залізничних вагонів, 12 тис. коней і до 150 різних складів.

Війська 1-го Українського фронту утворили могутній Сандомирський плацдарм на західному березі Вісли і тим самим створили сприятливі умови для проведення пода­льших наступальних операцій в Південній Польщі і Чехос-ловаччині [4].

Висновки. Таким чином, з погляду воєнного мистецтва, Львівсько-Сандомирська операція характерна великим розмахом, різноманітністю бойових дій і широким застосу­ванням видів збройних сил і родів військ.

Найважливішою умовою, що забезпечувала успішний хід всієї операції, було повне використання всіх можливос­тей Танкових і механізованих військ. Стрімкі дії танкових армій і корпусів, майстерне управління військами з боку командування і штабів, героїзм особового складу – все це

84


Дає право сказати, що танкові та механізовані війська ство­рювали необхідні умови для прориву, завершення оточен­ня й успішного відбиття контрударів противника. Досвід застосування танкових і механізованих військ у Львівсько-Сандомирській операції показав, що одним із основних завдань бронетанкових і механізованих військ фронту є дії у складі груп безпосередньої підтримки піхоти.

Вагому роль у досягненні успіху в операції відіграла Аві­ація фронту Під командуванням досвідченого бойового командарма генерал-полковника авіації С. А. Красовського. Основні зусилля авіація спрямували на підтримку військ на полі бою. Проте, треба відзначити і недоліки у діях авіа­ції: вона не завжди енергійно вела боротьбу з відповідними резервами противника. У Львівсько-Сандомирській опера­ції удари авіації мали зосереджений характер по всій гли­бині розташування німецьких військ, а це сприяло тому, що війська 1-го Українського фронту в найкоротший час прорвали німецьку оборону.

У Львівсько-Сандомирській операції добре проявила себе Артилерія. Створення високої артилерійської щільності на ділянці прориву (до 250 гармат на 1 км фронту) дозво­лило подавити оборону німецьких військ на глибину до 10– 15 км.

На Інженерні війська Покладалися відповідальні завдання. Особливо великий обсяг робіт в інженерних військ був у період весняного бездоріжжя, при підготовці плацдарму для розгортання наступаючих сил і засобів, при прокла­данні маршрутів по бездоріжжю, при забезпеченні форсу­вання річок і переправ. Робота саперів, особливо з органі­зації забезпечення переправ, була самовідданою. Слід ска­зати, що при обладнанні переправ інженерні війська несли чималі втрати. Особливо великі вони були під час боїв на сандомирському плацдармі у 3-й гвардійській армії.

Досвід Львівсько-Сандомирської операції показав, що для здійснення Тилового маневру В розпорядженні команду­вання фронту необхідно мати достатню кількість транс­порту високої прохідності для доставки боєприпасів і пального, рухомих баз, як фронтових, так і армійських.

85


Воєнна історія багата подіями, які не тільки цікаві і важливі, але й гідні правдивого відтворення у науковій літературі. Вивчення прикладів героїзму бійців Червоної Армії у Львівсько-Сандомирській операції є фундаментом патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України.

1. Великая Отечественная война Советского Союза 1941–1945. Краткая история. – Изд. 2-е. – М.: Воениздат, 1970.

2. Конев И. С. Записки командующего фронтом. 1943–1944 / И. С. Конев. – М.: Наука, 1972. – 368 с.

3. Сборник материалов по изучению опыта войны. –Вып. 16. – М.: Воениздат, 1987. – С. 94–103.

4. Україна в полум’ї війни. 1941–1945 / П. П. Панченко, О. І. Уткін, В. І. Горєлов та ін. – К.: Україна, 2005. – 560 с.

Надійшла до редколегії 06.05.2010 р.

Рецензент: І. М. Томюк, кандидат історичних наук, Львівський університет бізнесу і права, м. Львів.

ПРИМЕНЕНИЕ ВИДОВ ВООРУЖЕННЫХ СИЛ И РОДОВ ВОЙСК ВО ЛЬВОВСКО-САНДОМИРСКОЙ ОПЕРАЦИИ

Романовский Я. Я.

В статье определены роль, место, характерные черты и особенности применения видов вооруженных сил и родов войск в Львовско-Сандомирской операции.

Ключевые слова: вооруженные силы, применение видов вооруженных сил и родов войск.

COMBAT USE OF TYPES OF FORCES AND TROOPS DURING LVIV-SANDOMYR OFFENSIVE OPERATION

Romanovskyi Ya.

In the article a role, place, personal touches and features of application of types of military powers and births of troops, is set in Lviv-Sandomir of operation.

Key words: military powers, applications of types of military powers and births of troops.

86


УДК 94:355.24(477.8)

Похожие статьи